СОЦІАЛЬНА ДУМКА, СОЦІАЛЬНІ НАУКИ ТА СОЦIОЛОГIЯ

Там, де функцiоналiсти знаходять у суспiльствi взаємозалежність i єднiсть, конфлiкцiоналiсти знаходять боротьбу рiзних соцiальних груп за владу, багатство або престиж. А те, що функцiоналiсти називають "контролюванням" конфлiктiв, конфлiкцiоналiсти розглядають як здатнiсть однiєї соцiальної групи пiдкорити на якийсь час своїх суперникiв.

Наприклад, функцiоналiсти вважають цивiльне право засобом зміцнення соцiальної iнтеграцiї у суспiльствi.

Конфлiкцiонiсти ж розглядають цивiльне право, як засiб встановлення та пiдтримання такого порядку, при якому однi соцiальнi групи мають можливiсть здобувати для себе вигоду за рахунок iнших груп.

Наочний приклад протилежностi функцiоналiстського i конфлiкцiоналiстсь-кого пiдходiв - це та рiзниця мiж картинами соцiального життя аеропорту, якi дають цi два пiдходи.

Функцiоналiстський пiдхiд показує, яким чином рiзнi служби аеропорту забезпечують його роботу.

Конфлiкцiонiстський же пiдхiд виявляє суперництво мiж рiзними групами працiвникiв та адмiнiстрацiєю, а також намагання кожної з груп покращити своє становище.

Конфлiкцiонiсти, наприклад, показують, що диспетчери повiтряного руху домагаються збiльшення штату диспетчерiв та додаткового дорогого обладнання; що пiлоти, з iншого боку, постiйно намагаються ускладнити входження до їх професiйної групи, для того, щоб зберегти свою високу зарплату; що вантажники, мийники, iнший допомiжний персонал, належать до войовничих профспiлок; i що всi цi групи конфлiктують з адмiнiстрацiєю авiалiнiй та термiналiв аеропорту, яка намагається знизити витрати та збiльшити прибутки.

Таким чином, основну увагу конфлiкцiонiсти придiляють змiнам у балансi сил суперницьких груп, а не їх взаєможалежностi та спiвробiтництву.

Б.1 Ця загальна конфлiкцiонiстська орiєнтаццiя базується в основному на трьох взаємопов'язаних припущеннях.

Перше полягає в тому, що люди мають сукупнiсть основних "iнтересiв", i що предмети цих iнтересiв завжди є дефiцитними, такими, попит не якi перевищує пропозицiю. До предметiв цих iнтересiв найчастiше вiдносять владу, богатство i престиж.

Друге - i центральне - з основних припущень конфлiкцiонiзму - це припущення про особливе значення влади, як стрижня суспiльних вiдносин.

Конфлiкцiонiсти розглядають владу як те, що доступне тiльки для небагатьох членiв суспiльства i що подiляється мiж ними дуже нерiвно. I тому, - з точки зору конфлiкцiонiстiв, - влада, по-перше, - є джерелом конфлiкту, i по-друге, - вона базується на насильствi.

Ций висновок орiєнтує конфлiкцiонiстiв на аналiз розподiлу у суспiльствi тих ресурсiв, якi дають тим, хто їми володiє, ту чи iншу владу.

Наприклад, конфлiкцiонiсти вважають те, що вiдбулося з американськими аборигенами, було невiдворотним, тому що бiлi поселенцi були чисельнiшими, багатшими i мали набагато бiльш досконалу зброю. При такому спiввiдношеннi ресурсiв, бiлi поселенцi - з точки зору

конфлiкцiонiстiв - були просто приреченi на те, щоб захопити землi i надра iндiанцiв i мало що дати їм натомiсть.

З позицiй конфлiкцiонiзму дивно не те, що релiгiйнi та моральнi переконання бiлих поселенцiв їх не зупинили, а дивно те, що iндiанцi не були знищенi повнiстю.

Трет є з основних припущень конфлiкцiонiзму полягає втому, що цiнностi та iдеї розглядаються не як засоби солiдарiзацiї усього суспiльства, а як знаряддя певних соцiальних груп, що використовують їх для досягнення своїх власних, групових цiлей.

З точки зору конфлiкцiонiстiв консенсус стосовно цiнностей суспiльства є функцiєю. Вони вважають, що ожновладцi примушують тешту населення до поступливостi i згоди.