СОЦІАЛЬНА ДУМКА, СОЦІАЛЬНІ НАУКИ ТА СОЦIОЛОГIЯ

регати себе), виявлятися (тобто - самому), а також у таких висловах,

як: "задоволений собою", "незадоволений собою", "контролювати себе",

"перевiряти себе", "ненавиджу себе" й таке подiбне.

Коротко кажучи, людина взаємодiє не тiльки з iншими людьми, - вона

взаємодiє також i сама з собою. Через с амiсть . ми здатні спостерiгати

нашу власну поведiнку, реагувати на неї та спрямовувати її тим чи

iншим чином.

Вiдчуття самостi .вiдрiзняє людину як унiкальну особу, як особу,

вiдмiнну вiд усiх iнших. Через самiсть людина має можливiсть визначати

своє мiсце у природному та соцiальному свiтi та зберiгати свою непе-

рервнiсть у часу. Саме це забезпечує основу для iдентичностi - для Ва-

шої вiдповiдi на питання "Хто Я?".

Поява та поступовий розвиток самостi є центральним процесом в

усьому комплексi процесiв соцiалiзацi .ї .

Самiсть не надається бiологiчно, а виникає у ходi соцiальної взає-

модiї.

Орiєнтуючись стосовно iнших людей, ми складаємо про них певну

думку та очiкуємо, що певно вони будуть говорити та робити. Але при

цьому ми маємо скласти певну думку і про себе ., визначити як iншi люди

реагують на нашi дiї, та зрозумiти, що ми . збираємося робити далi.

Цi двi сукупностi думок взаємопов'язанi. Наприклад, якщо в ауди-

торiї до вас хтось звертається - Ви маєте вiдразу визначити, хто саме

звертається - викладач чи однокурсник. Але визначаючи, хто є ця особа,

Ви одночасно визначаєте, хто Ви є у цiй взаємодiї - партнер чи сту-

дент. I визначаючи, що робить ця особа - викликає на розмову чи викли-