СОЦІАЛЬНА ДУМКА, СОЦІАЛЬНІ НАУКИ ТА СОЦIОЛОГIЯ

менш ніж пів відсотка. Серед останніх найбільш - угорців, румун, гре-

ків, татарів, вiрменiв, циган, кримських татар, нiмцiв, гагаузів і ще

багото інших.

Але треба зауважити, що це спрощене зображення етнiчного складу

України. Справа в тому, що офiцiйна статистика зовсiм не бере до уваги

людей, що належать до мiксантiв ., тобто до людей, що є нащадками двох

або бiльше етнiчних груп.

За даними репрезентативного опитування дорослого населення Украї-

ни, що було проведене у листопадi 1991 року Київським мiжнародним

iнститутом соцiологiї разом з дослiдницьким iнститутом Радiо Свобода,

вважали себе належними тiльки до однi .єї нацiональностi . лише 76

вiдсоткiв опитаних ., в тому числi до українцiв - 61 вiдсоток . (а не

73%), а до росiян - 1 вiдсоткiв . (а не %).

Частка мiксантiв серед населення в основному визначається часткою

мiжетнiчних шлюбiв, а їх в Українi наприкiнцi 8-тих рокiв було близь-

ко 3 вiдсоткiв.

Дуже часто, як показують дослiдження, етнiчнi групи вiдчувають

почуття своєї єдностi. їх члени вiрять, що вони мають спiльне поход-

ження. Це переконання нерiдко злите з глибоким почуттям "спiльностi"

та викликає прагнення не належити до будь-якої iншої групи.

Багато європейських країн мають неоднонацiональний склад населен-

ня. У Великобританiї є англiйцi, шотландцi, уельсцi, iрландцi; у

Бельгiї мешкають фламандцi та валони; у Швейцарiї - нiмцi, французи,

iталiйцi; в Iспанiї - кастiльцi, iспанцi, каталонцi, баски, галисiйцi.

У зв'язку з етнiчною неоднорiднiстю, багато у яких країнах