СОЦІАЛЬНА ДУМКА, СОЦІАЛЬНІ НАУКИ ТА СОЦIОЛОГIЯ

стають рiзними через подiл мiж собою рiзних видiв дiяльностi та вико-

нання вiдповiдних соцiальних ролей. .

Дуже рано в своїй iсторiї люди вiдкрили, що подiл функцiй та

працi може значно пiдвищувати їх соцiальну ефективнiсть. I в усiх

суспiльствах iсторики знаходять певний подiл статусiв та ролей. При

цьому люди розподiляються в соцiальнiй структурi таким чином, що до-

повнюють рiзнi статуси та виконують пов'язанi з ними ролi.

При такому устрої люди мусять знати: (1) що вони мають робити,

() коли, (3) якими засобами, (4) як довго та (5) у яких вiдносинах з

iншими людьми.

Природа допомагає виконувати це завдання, визначивши, що тiльки

жiнки народжують дiтей та годують їх своїм молоком. Але поза цим при-

рода мало що визначає. Решту люди мають визначати самi.

І хоча в соцiальнiй структурi статуси можуть бути рiзними, вони

не обов'язково мають бути ранжованими стосовно один одного. Наприклад,

американцi розрiзняють статуси немовляти й дитини. Але вони не кажуть,

що один вище за iнший. Вони просто рiзнi. Соцiальна диференцiацiя

створює лише можливiсть для соцiального ранжування . . Iнакше кажучи, там

де є соцiальна стратифiкацiя є й соцiальна диференцiацiя. Але навпаки

буває далеко не завжди.

. Вимiри стратифiкацi ї .

У метафорiчному розумiннi стратифiкацiю зображують як шари торту,

але щабелi дробини. Науковий погляд на стратифiкацiю iсторично змiню-

вався та уточнювався.

Так, Карл Маркс розробив таке бачення стратифiкацiї, в якому