СОЦІАЛЬНА ДУМКА, СОЦІАЛЬНІ НАУКИ ТА СОЦIОЛОГIЯ
Створюючi в процесах працi новi види зброї, iндивиди змiнювали тим самим способи силової взаємодiї одним з одним, змiнювали свої вiдповiднi вiдносини. Тому - в часи, пiсля появи перших знарядь - розвиток форм цих вiдносин безперечно залежав уже не тiльки вiд бiологiчної еволюцiї iндивiдiв, але й вiд первисної культурної еволюцiї - вiд розвитку створених не природою, а працею предметiв, що опосердковували цi вiдносини.
Необхiдно зауважити, що мова йде про дуже давнi часи, коли ще не iснувало не тiльки неоантропiв (людей сучасного фiзичного типу), але й навiть i пiтекантропiв. Справа в тому, що первиснi знаряддя вироблялися гомiнiдами (найстарiшими нашими пращурами), не менш нiж ,6 мiльйонiв .рокiв тому, а неоантропи сформувалися тiльки приблизно 4-5 тисяч .рокiв тому. Тобто, пiсля появи перших знарядь бiологiчна еволюцiя гомiнiдiв тривала, принаймi, ще близько ,5 мiльйона рокiв, але в цi часи вже разом та у взаємодiї з культурною еволюцiєю, яка на цьому етапi була в основному еволюцiєю матерiальної культури.
Не виключено, що виникнення та поступовий розвиток первісної культурної еволюцiї вiдiграв певну роль у прискореннi темпiв бiологiчної еволюцiї гомiнiдiв. Найважливiшим, однак, є те, що створення знарядь працi зрештою привело до перетворення i тих вiдносин, в яких iндивiди не руйнують, а виробляють, вiдтворюють особистiснi i речовi складовi своїх суспiльств - самих себе, своє потомство, предметнi умови свого iснування.
На певному етапi укладнення знарядь працi їх ефективне використання почало вимагати розширення рамок первiсного, ще природного, подiлу працi, який виникає внаслiдок вiдмiнностей статi й вiку, тобто в основному - на фiзiологiчному грунтi. На якомусь етапi подальше ускладнення знарядь дiяльностi стало неможливим без переходу до такої диференцiацiї соцiальних функцiй, розвиток якої не обмежувався б рамками бiологiчних вiдмiнностей iндивiдiв.
Але доки розподiл функцiй грунтується лише на природних вiдмiнностях iндивiдiв, вiн може мати застиглий характер незмiнно вiдтворюваних форм сумiсної поведiнки, якi упадковуються молодшими поколiннями шляхом iмiтацiї, простого повторювання того, що роблять старшi.
При такому вiдтворюваннi поведiнкових форм всякий вихiд за рамки тих форм, що усталились, всякий новий елемент в розподiлi функцiй неминуче порушують стабiльний плин сукупнього процесу працi.
I тому, накопичення нових елементiв у системi наявного подiлу працi, її прогресуючий розвиток можливi лише тодi, коли здiйснюється ще й додаткова, окрема дiяльнiсть, а саме - координацiя . дiй окремих iндивiдiв.
Але для здiйснення координацiї необхiднi засоби зовсiм iншого типу - якiсно вiдмiннi вiд знарядь первiсної працi. Це знаряддя, як вiдомо, були засобами силової (механiчної ) взаємодiї .засоби комунiкацiї, тобто засоби їх iнформацiйної взаємодiї.
Засоби iнформацiї взаємодiї iснують, звiстно, й у свiтi тварин, однак там вони розвиваються тiльки у процєсi еволюцiї видiв. Якi не складнi, наприклад, засоби стадної комунiкацiї приматiв, вони по-перше, не здатнi позначати тих речей, властивостей i вiдносин, яких немає у наявнiй ситуацiї спiлкування iстот. А, по-друге, цi засоби успадковуються лише бiологiчно. Такi засоби спiлкування можуть забезпечити координацiю спiльних дiй лише в рамках наявного аудiовiзуального контакту. Вони непридатнi для передавання i набування досвiду минулих взаємодiй за межами наявних ситуацiй. А тому, вони непридатнi i для попереднього узгодження дiй рiзних iндивiдiв.
Зрозумiло, що без цього розвиток .подiлу працi неможливий. Для переходу до прогресуючої диференцiацiї функцiй потрiбнi були такi iнформацiйнi засоби, якi могли б розвиватися так само необмежено i незалежно вiд бiологiчної еволюцiї, як i засоби речовинно-енергетичнi. Тобто, такi засоби, якi були б продуктами творчої дiяльностi самих iндивiдiв ..Певна рiч, вiдповiднi засоби спiлкування виникли не вiдразу. їх становлення було, очевидно, складнним i тривалим процесом i вiдбувалося у взаємозв'язку з розвитком засобiв працi i з бiологiчною еволюцiєю гомiнiд. Сучаснi реконструкцiї цього процесу свiдчать, що на певному етапi розвитку гомiнiди набули здатностi створювати i застосовувати для впливу на психiку одне одного специфiчнi засоби - мовнi ознаки. А коли вони набули здатностi до членороздiльної мови, тодi, фактично, склалися достатнi умови для становлення власне соцiального подiлу працi.
Це пов'язано з тим, що здатнiсть до членороздiльної мови означає здатнiсть створювати не тiльки окремi знаки, але й їх сполучення (синтагми, як кажуть лiнгвiсти), мовнi знаковi системи, тобто такi засоби iнформацiйної взаємодiї, що можуть ускладнюватися в принципи необмежено.