СОЦІАЛЬНА ДУМКА, СОЦІАЛЬНІ НАУКИ ТА СОЦIОЛОГIЯ

3. Полюючі та збираючі суспільства

Як бачимо з назви, це суспiльство, чиє iснування залежить вiд тварин i рослин, якi його члени в змозi вполювати та зiбрати. Усi суспiльства використовували цю технологию виживання на початку свого шляху i ще кiлька тисячолiть тому; навiть сьогоднi iснує купка iзольованих народiв, таких як Аранда в Центральнiй австралiйськiй пустелi, якi залишаються на цьому рівні розвитку.

Суспiльства мисливцiв та збирачiв звичайно були дуже маленькими I розкиданими. Причина дуже проста: навколишнє середовище не може забезпечувати велику кiлькість, людей зконцентровану на однiй площинi, день за днем їжою, яку вони зможуть вполювати чи зiбрати. Тому такi народи жили і живуть маленькими групами, якi рiдко налiчують 4 членiв (найчастіше -3) . Навiть така нечисленна група повинна мати в своєму розпорядженнi площу не менш кiлькох сотень квадратних кілометрів, щоб прогодуватись: і тому спiлкування мiж такими групами вiдбувалося рiдко i недовго. Бiльшiсть членiв цих груп були родичами за одруженням. Дiйсно, сiм’я - майже єдина визначена соціальна iнституція в таких суспiльствах. Сім’я там виконує багато функцiй, якi в iнших суспiльствах звичайно виконують інші спецiалiзованi iнституції, такі наприклад як виробництво засобів до життя, освiта, захист. Полiтичнi iнституції вiдсутнi: статуси в таких суспiльствах майже рiвні i, не дивлячись на те, що iнколи iснує тимчасовий лiдер з обмеженою владою, бiльшiсть рiшень в групах приймаються спільно.Фактично iснує лише кiлька статусiв в таких суспiльствах. Вони основанi на статi, вiцi та родинних зв"язках (kinship) ..Ролi, що їх виконують чоловiки i жiнки, старi i молодi дещо вiдрiзняються, але немає нiякої iншої спецiалiзацiї . Бiльшiсть членiв групи бiльшу частину часу займаються одними й тими ж справами. Результатом їх спiльного життєвого досвiду є їх однакова соцiальна цiннiсть. Їхня релiгiя майже нiколи не включає вiру в могутнього бога чи богiв, якi брали б участь в справах людей, натомiсть, вони вважають, що свiт населений невидимими духами, яких треба приймати до уваги, але поклонятись їм не обов"язково.

Народи мисливцiв i збирачiв весь час пересуваються по своїй територiї, адже якщо вони будуть затримуватись надовго в одному мiсцi можуть виснажити його. В результатi володiння речами їм тiльки заважає i вони мають лише дуже незначну кiлькiсть речей. Нiхто з них не може накопичувати, бо просто нема чого. Особи, якi знаходять їжу - єдине, що цiнять в цих суспiльствах - повиннi роздiлити її з усiєю групою.

Бiйки чи ворожнеча всерединi груп зовсiм незвичнi серед мисливцiв i збирачiв, частково тому, що в матерiальному планi їм нема за що ворогувати мiж собою. I все ж, не дивлячись на роз повсюджену думку, життя цих людей не є постiйною боротьбою за виживання на гранi голоду. Їхнi потреби простi i їх легко задовольнити, у багатьох (але не у всіх) довкіллях, і тому вони, в середньому, витрачають менше часу на забезпечення себе необхідним, нiж люди, що належать до iнших типiв суспiльства.

Використання полювання i збирання як технології виживання мало великий вплив на соцiальну структуру i культуру суспільства. Соцiальна структура і культура таких суспiльств з необхiдністю були дуже простими.

4.Городницькі суспільства

Можна припустити, що раніше, ніж полювання та збиральництво перестали бути основними способами здобуття засобів до життя у певних суспільствах. Ці суспільства десятки тисяч років. накопичували інформацію стосовно процесів репродукування важливих для них рослин та тварин. Близько 1 тисяч років тому деякі групи навчилися культивувати деякі рослини та тварини, важливі для їх харчування.

Найраніше це почалося на Близькому Сході та у Південно-Східній Азії. Першими рослинами, які почали культивувати люди стали пшениця і ячмінь, а основними свійськими тваринами стали спочатку вівці, кози і свині (на території України - це відбувалося 5-7 тис. років тому).

Перехід людських суспільств від полювання і збирання до сільського господарювання одержав назву неолітичної революції. (так назвав цій процес відомий англійській археолог ХХ століття Гордон Чайлд). Перший етап неолітичної революциї - перехід до городництва.

Основні знаряддя городництва - палка-копалка (digging stick), пізніше - мотика (hoe [hou]). Основна технологія використання землі, так званий вирубно-вогнений спосіб, який давав можливість збирати достатній врожай тільки або 3 роки. Зола спалених дерев слугувала за добриво недовго. Потім знищувалася інша ділянка лісу.

У городничих суспільствах чоловіки найчастіше були відповідальними за очищення нових ділянок землі від лісу, а жінки - за вирощування врожаю. Чоловіки продовжували полювати на тварин, але мисливство на той час вже стало менш продуктивною діяльністю, ніж раніш. (Причини - зниження чисельності дичини частково внаслідок значного зростання людського населення, частково - внаслідок міграції дичини подалі від постійних людських помешкань, які почали тоді складатися).