Українські землі у ХІХ столітті

дистрикти за національністю. Уряд взяв до уваги цю петицію і ви-

ділив «Руський дистрикт» з осередком в Ужгороді, а Добрянського

призначив на намісника.

А. Добрянський призначав українців на високі пости, вводив

українську мову в школах і установах. Почалося відродження лі-

тератури, появились видатні письменники-патріоти, які писали

українською мовою – О. Духнович, Є. Фенцик; Д. Балудянський

видає церковну історію. Засновано літературні товариства: «Пря-

шевское литературное общество», в Ужгороді – «Общество Васи-

лия Великого». Проте, великим лихом стало ширення москвофіль-

ства, яке підігрівалося воєнними перемогами Росії і допомогою ро-

сійських добродійних товариств; розвивалося так зване «язичіс» –

штучна книжна мова москвофілів, у якій безсистемне поєднувались

лексичні та граматичні елементи живої української мови. Москво-

фільство ширилося серед інтелігенції, поглиблюючи прірву між нею

і селянством.

Року 1867 Австрія, розбита Прусією, визнала права Угорщини

на самоурядування. Закарпатська Україна опинилася під владою

Угорщини. Угорці металися на українцях за погроми, вчинені ро-

сійським військом 1849 року. Ці переслідування викликали руїну

Закарпаття і штовхали українців до москвофілів. Яскравим пред-

ставником москвофільства, або русофільства був 1. Раковський, ві-

цедиректор Ужгородської семінарії, редактор «Газети Церковної»

та упорядник низки підручників, у яких він доводив, що нема ні

українського народу, ні української мови, а є тільки єдиний росій-