Українські землі у ХІХ столітті

перечило бажанням поляків, які домагалися перетворити Галичину

на польську провінцію. У боротьбі з поляками Головна Руська Рада

зорганізувала власні збройні сили – Народну ґвардію. Але австрій-

ський уряд не виконав головної вимоги українців: не поділив Гали-

чину на дві частини – польську та українську.

Того ж 1848 року в червні у Львові скликано Собор руських

(себто українських) вчених, який накреслив широку програму орга-

нізації української науки. Він домагався повного відокремлення

українського народу від польського та російського і створення єди-

ної української наукової мови, єдиної граматики та правопису.

Австрійський уряд дав дозвіл на заснування у Львівському універ-

ситеті катедри української мови та літератури.

З цих широких плянів зреалізовано дуже мало. Року 1849 ав-

стрійський уряд, з допомогою російських військ, придушив пов-

стання, скасував конституцію і поновив абсолютистський лад. Однак,

внаслідок скасування кріпацтва, в Галичині з'явилося 375.000 віль-

них селянських господарств. Викуп дідичам за землю платила дер-

жава, а селяни повертали їй викупні гроші протягом 50-ти років.'"

Року 1849 розв'язано Державний Сойм і Головну Руську Раду.

Поляки, під проводом намісника гр. Голуховського, фактично заб-

рали всю адміністрацію в Галичині до своїх рук. Серед українців

почалося розчарування. Вони опинилися між двома впливами:

австрійці хотіли накинути їм латинську абетку, а з другого боку

ширилася російська пропаганда за єдність галицьких українців із

росіянами. Значна частина старшої віком галицької інтелігенції по-