Українські землі у ХІХ столітті

землю та окраїни Берестейського і Підляського восвідств. Але року

1809 Холмщину приєднано до Варшавського воєвідства, а після Ві-

денського Конгресу –в 1815 році – до Царства польського.'""

Року 1774 до Австрії приєднано частину Молдавії під назвою

^Буковина», а до Угорщини – українське Закарпаття (або Підкар-

паття). Ці три українські території жили своїм відмінним життям

і тому історію їх під австрійською окупацією подасться окремо.

Доля цих трьох частин українського народу мала багато спіль-

ного: всі вони терпіли тяжкий гніт сусідніх народів – угорського,

польського, румунського, а Австрія нічого не робила, щоб їх захи-

стити. З другого боку, протягом цілого XIX ст. всі вони вели бороть-

бу проти зовнішнього тиску і денаціоналізуючого москвофільства,

прихильники якого доказували, що галичани, буковинці та закар-

патські українці належать до російського народу, а їхня мова – до

єдиної російської мови.

а) Галичина. Австрія дістала Галичину в стані занепаду

Війни, російська окупація довели країну до зубожіння. Шляхетство

підірвало своє значення в Польській державі взаємною боротьбою

окремих родів; міське населення занепало одночасно з занепадом

торгівлі та промисловости. Селянство зубожіло під гнітом кріпац-

тва. Хліборобство мало екстенсивний характер. Ремісництво ледве

животіло.

Представник освіченого абсолютизму, цісар Йосиф II, намага-

ючись піднести господарське й духове життя Галичини, дав новий

устрій містам, реґулював торгівлю, будував школи і шпиталі.'"