Українські землі у ХІХ столітті

1884-ий рік позначився перемогою народовців у «Руській Бесіді»,

звідки москвофіли примушені були виступити, а в 1885 р. народовці

перебрали провід в «Руській Раді». Того ж року «Руська Бесіда»

почала видавати народною мовою часопис «Буковина». З того часу

засновується на Буковині багато українських товариств та установ,

число яких року 1914 досягає 590.

До цього ж періоду належить діяльність видатних письменни-

ків: о. С. Воробкевича, Г. Воробкевича і О. Ю. Федьковича, зна-

чення якого для Буковини порівнюється з значенням Шевченка для

України. Серед буковинських учених та громадських д ячів чолові

місця належать: проф. С. Смаль-Стоцькому, М. Василькові та О.

Поповичеві.

У формуванні української провідної верстви, в ідеологічній бо-

ротьбі за українське «я», Буковина протягом другої половини XIX ст.

мала постійні контакти з Галичиною та Наддніпрянською Україною.

Буковину відвідували: Я. Головацький, О. Наумович, О. Барвін-

ський; великий вплив мали – М. Драгоманов, О, Кониський та

інші.

Так, на переломі XIX та XX століть, встановлювався зв'язок між

Україною, що була під окупацією Росії, і тими землями, що були

під окупацією Австрії.'"

в) Закарпаття. У ХУГ ст. Закарпаття ввесь час примушень

було брати участь у боротьбі сусідів. Після перемоги Угорщини

в 1526 році, його поділено між трьома сусідами: Австрією, Туреччи-

ною та Семигородом. Закарпатська Україна стала територією, на