Українські землі у ХІХ столітті

вий: в Австрії панувала реакція, уряд боявся зв'язків українців із

Польщею; серед більшости духовенства, яке тоді було єдиним ре-

презентантом культурного громадянства Галичини, панував консер-

вативний настрій. Члени «Трійці» опинилися в тяжкому стані, не

мавши жадної.підтримки. Шашкевич помер у злиднях, Вагилевич

перейшов до польських панів. Від «Трійці» залишився один Я. Го-

ловацький.'"

Революпійний рух – так звана «Весна народів» – який охопив

усю Европу в 1848 році, глибоко захопив Австрію. Він виявився

в повстаннях у самій столиці Австрії, Відні, та серед підкорених

Австрії народів Угорщини, де очолив повстання Кошут, Італії, Че-

хії, Галичини, Буковини. Поляки також заворушилися, бажаючи

відновити незалежну Польську державу. Цісар Фердінанд 1 спішно

проголосив конституцію, скликав парлямент, скасував панщину.

Момент був сприятливий і для українців. Переважна частина їх

почала організуватися окремо від поляків. Австрійський уряд пішов

назустріч українцям, шукаючи у них підтримки в боротьбі з угор-цями та поляками. У Львові засновано року 1848 Головну Руську

Раду, свого роду тимчасовий національний уряд, який мав з'ясувати

австрійському урядові політичні та національні прагнення україн-

ців. Як пресовий орган Ради стала виходити «Зоря Галицька».

Головна Руська Рада проголосила єдність всього українського

народу. Українські посли в австрійському парляменті поставили

вимогу виділити українські землі, що перебували в межах австрій-

ської держави, в окремий коронний край під управлінням намісни-

ка і приєднати до Галичини Буковину та Закарпаття. Це гостро су-