Українські землі у ХІХ столітті

Новоросійську та Озівську губернії об'єднано в Катеринославське

намісництво; осередком його був спочатку Кременчук, а з 1784 року

– Катеринослав. До Катеринославського намісництва приєднано

землі Полтавського та Миргородського полків, з яких створено по-

віти – Полтавський, Кременчуцький, Олексоігільський. Намісником

увесь час був князь Г. Потьомкін-Таврійський.

Року 1795, після смерти Потьомкіна, створено Вознесенське намі-

сництво з трьох повітів Катеринославського намісництва: Єлисавет-

градського, Новомиргородського та Херсонського, з осередком у місті

Вознесенську. До намісництва приєднано українські землі, що їх

Росія придбала на правому березі Дніпра, до лінії Черкас на півночі.

Намісником був князь П. Зубов.

Року 1796 цар Павло 1 зліквідував намісництва, замінивши їх гу-

берніями. В Україні були: Малоросійська губернія з адміністрацій-

ним осередком у Чернігові; на Правобережжі три губернії: Волинсь-

ка, Подільська та Київська; Новоросійська губернія з осередком у

Новоросійську (так перейменовано Катеринослав); Харківська гу-

бернія (Слобідська), до якої відійшли східні повіти колишнього Ка-

теринославського намісництва (частини Олексоігільського, Слов'ян-

ського, Донецького та Павлоградського повітів). Року 1802 Новоро-

сійську губернію поділено на три: Миколаївську, Катеринославську

та Таврійську; Чернігівську та Полтавську губернії об'єднано в

Малоросійське генерал-губернаторство з осередком у Полтаві; Київ-

ську, Волинську та Полтавську губернії об'єднано в Київське гене-

рал-губернаторство; Слобідську губернію перейменовано на Харків-