Українські землі у ХІХ столітті

і на Україні. Поволі в закарпатській літературі творилася нова но-

ва, далека від народньої. Найвидатнішою особою цієї доби був істо-рик і церковний діяч Михайло Лучкай-Поп.

Революційний рух 1848 року захопив і Закарпаття. Угорські пов-

станці вели агітацію серед закарпатської молоді, заохочуючи її при-

єднуватися до них і навіть забираючи їх силою до своїх загонів. Ба-

гато українців із Закарпаття тікали до Галичини. Руська Головна

Рада видала відозву до закарпатських українців, в якій перестері-

гала їх проти союзу з угорцями. У той же час повстанці загрожу-

вали Закарпатській Україні долею Содому Н Гоморри, якщо вона їх

не підтримає. Тоді закарпатські селяни розпочали партизанську

війну проти угорців, що нищили та палили їхні хати. Року 1849

закарпатська інтелігенція звернулася до австрійського цісаря та до

Головної Руської Ради з заявами, в яких писала про своє бажання відділитися від угорців і прилучитися до Галичини. Головна Руська

Рада у своїй відповіді закликала закарпатських українців трима-

тися спільно й підтримувати Австрію проти угорських повстанців.

Проте, австрійський уряд не виправдав надій українців, що його

рятували.'"

Наступна доба історії Закарпатської України зв'язана з діяльні-

стю А. Добрянського, який все своє життя присвятив захистові не-

угорських народів. Він виступав послом від Закарпаття на Слов'ян-

ському З'їзді в Празі та на зборах Головної Руської Ради в 1848

році. Після здушення угорського повстання австрійський уряд приз-

начив А. Добрянського комісаром на Закарпатті. За його ініціяти-

вою, 1849 року делегація закарпатських українців висловила ціса-

реві свої побажання, серед них головне – розподіл Угорщини на