Українські землі у ХІХ столітті

зували самоуридування на зразок козацького. Протягом 4-ох років

військова сила не могла подолати повстанців. Потьомкін звернувся до

Катерини II з листом, в якому писав, що вважає за шкідливе вжи-

вати військову силу проти «своїх і внутрі землі», бо, мовляв, вістки

про це можуть викликати за кордоном погані чутки." Потьомкін до-

бився включення до Катеринославського намісництва села Турбаї,

разом з іншими селами Градижського повіту. Він запропонував влас-

никам продати маєток і мав на меті переселити козаків на південь –

до Очаківського степу, але цей плян зреалізовано вже після його

смерти, а саме переселення відбулося після жорстокого покарання

ватажків повстання."Південна Україна. Південна Україна мала вийнятково

становище серед інших частин України. Після ліквідації Запорізької

Січі вся територія Вольностей, разом із Новоросійською губернією,

перейшла під владу Г. Потьомкіна. Уся величезна територія Запо-

різьких Вольностей, яка охоплювала понад ІЗ мільйонів десятин

землі – разом із Новоросійською губернією та новопридбаним-і за

Кучук-Кайнарджійським мировим договором районами: трикутником

між Богом та Дністром, трикутником між Ноном та рікою Еєю і Єгор-

ликом – були поділені на дві губернії: Новоросійську – на правому

березі Дніпра та Озівську – на лівому. Року 1782 вони об'єдналися

в намісництво Катеринославське, під владою намісника та генерал-

губернатора Потьомкіна. Влада його ще більше зросла після приєд-

нання до Російської імперії Кримського ханства: Крим, під назвою

Таврійської области, також був переданий під владу Потьомкіна.

Особа Потьомкіна дуже цікава й багато дечого пояснює в дальшій