Українські землі у ХІХ столітті

лошено створення «вільної Української Держави, Української Рес-

публіки».

Це прагнення – створити незалежну державу свідомість потре-

би її – головне досягнення українського народу в XIX ст. Ще 1895

року заяву про самостійність українського народу, як мету полі-

тичних домагань, склала на своєму з'їзді у Львові Українська Ра-

дикальна Партія. На межі двох століть, у 1900 році, на двох проти-

лежних кінцях України, українська молодь маніфестувала своє

прагнення до незалежности України: в Харкові і в Полтаві М. Міх-

новський на таємних сходинах молоді виголосив на цю тему рефе-

рат, і молодь з ентузіязмом вітала гасло незалежної України. Того ж

року у Львові, на публічному вічі, після доповіді Д. Донцова, укра-

їнське студентство прийняло резолюцію, в якій стверджено, що

його ідеалом є створення самостійної Української Держави. Цю ре-

золюцію підтримали газета «Діло» і 1, Франко на сторінках «Літе-

іатурно-Наукового Вістника».'"

б) Буковина. Року 1774 Австрія, щоб заокруглити свої во-

лодіння на сході й забезпечити сполучення Галичини з Семигоро-

дом, прилучила до себе північну частину Молдавського Господар-

ства, з містами: Чернівцями, Серетом і Сучавою. Австрія мотиву-

вала це тим, що ця територія належала колись до Галицького кня-зівства і тільки в XIV ст. опинилась під владою молдавських гос-

подарів, Молдавський господар протестував проти австрійської оку-

пації, але його зверхник, турецький султан, дав згоду. Ця країна

стала знову називатися «Буковиною», як було в XIV ст. Деякий час

Буковина управлялася військовою владою, але 1786 року її приєд-