Українські землі у ХІХ столітті

ків під командою Сидора Білого. Але старшину не обирали, а її при-

значав сам Потьомкін. На ті часи організація навіть такого війська

приваблювала колишніх запорожців і селян, які масами втікали з

України. Спроби приєднати до чорноморських козаків російські за-

логи старовірів, російських міщан, не вдалися. Проте, Потьомкін

успішно побільшував їх число, купуючи у поміщиків села й повер-

таючи їх населення на військових поселян."

Року 1790 під Чорноморське військо приділено між Дністром і

Богом землю, де засновано 25 слобід і поселено коло 9.000 душ обох

статей. Але 1791 року Потьомкін помер. Чорноморців виселили на

Тамань, але згодом їм вдалося добитися дозволу перейти над ріку Ку-

бань і створити там своє військо, яйе пізніше дістало назву «Кубан-

ського війська»- їм видали навіть деякі реліквії Запорізької Січі,

ікони, грамоти. Тоді багато запорожців також перейшло на Кубань,

творячи там курені та паланки. Вони зберегли запорізькі пісні, пере-

кази, звичаї і аж до революції 1917 року залишалися останніми

спадкоємцями старого Запоріжжя, не зважаючи на всі заходи росій-

ського уряду зрусифікувати їх."

Наступник Потьомкіна, князь П. Зубов, заснував 1795 року нове

намісництво з адміністраційним осередком у Вознесенську. Проте,

6 листопада 1796 року померла Катерина II, а 12 грудня новий цар

Павло, бажаючи знищити всякі згадки про Катерину П, зліквідував

намісництва й об'єднав Катеринославське та Вознесенське наміс-

ництва з Таврійською областю у величезну Новоросійську губернію.

Катеринослав перейменовано на Новоросійськ.