Українські землі у ХІХ столітті

нано до Галичини, і так перебувала вона до 1849 року, коли її ві-

докремлено як осібну провінцію.'"

На Буковині, під час переходу її під владу Австрії, було 69"/о

українців, 26°/п румунів і 5"/о інших національностей: жидів, вірме-

нів, греків, угорців, німців, поляків.

З перших же часів австрійської влади почалася інтенсивна імі-

грація до Буковини румунів із Молдавії та Семигороду. Ця імігра-

ція, а також фальшиві інформації румунів австрійському урядові

сприяли тому, що в австрійців склалось уявлення, ніби Буковина

взагалі е румунською країною, і в школах цього краю почали впро-

ваджувати румунську мову.

Австрійський уряд перевів низку важливих реформ, щоб виве-

сти Буковину з того занедбаного стану, в якому вона перебувала.

1781 року кріпацтво замінено панщиною за договором селян із па-

нами. Року 1783 було засноване німецьку та румунську школи.

У переконанні, що людність Буковини румунська, Австрія призна-

чала на адміністративні посади румунів, які румунізували Буко-

вину.'"

Приєднання Буковини до Галичини в 1786 році мало негативні

. наслідки. Польська шляхта Галичини не допускала селян до освіти

і ширила польонізацію та латинізацію. Року 1808 у Чернівцях зас-

новано першу гімназію з латинською викладовою мовою. У почат-

кових школах викладали румунською або польською мовами, але

не українською. Виходом із цього положення було заснування при-

ватних українських шкіл, в яких викладали дяки. Такі школи на-