Українські землі у ХІХ столітті

розбір Польщі: Росія взяла собі решту Волині та Литву, Прусія –

Велику Польщу з Варшавою, а Австрія – Малу Польщу з Краковом

та Любліном. Таким чином під владою Російської імперії опинилися

всі українські землі, за вийнятком Галичини та Буковини.'

Адміністраційний розподіл українських земель змінено. Після

скасування Гетьманщини українські землі поділено на чотири ча-

стини. Уся колишня Гетьманщина перебувала під управлінням Мало-

російської Колегії та її голови «в характері генерал-губернатора».

Цією особою був генерал, незабаром граф П. Румянцев-Задунайсь-

кий. Друга частина – територія слобідських полків, після ліквіда-

ції полкового устрою, перетворена була на Слобідсько-Українську

губернію. Третю частину – територію Південної України – поділе-

но на дві окремі частини: Новоросійську губернію – на півночі, та

Запорозькі Вольності – на півдні. Року 1775 Запоріжжя було скасоване і вся територія Вольностей була поділена між двома губерніями: Новоросійською – на правому березі Дніпра, та Озівською – на лівому. До Новоросійської губернії приєднано трикутник землі

між ріками Богом та Дністром, який дістала Російська імперія на

підставі Кучук-Кайнарджійського миру, а до Озівської губернії при-

єднано придбані на підставі того ж миру землі між ріками Доном та

Еєю. Обидві губернії перебрали під владою Г. Потьомкіна. Року 1781

переведено реформу – засновано намісництва. Колишню Гетьман-

щину поділено на три намісництва: Київське, Чернігівське та Новго-

род-Сіверське. Намісником був спочатку граф П. Румянцев-Задунай-

ський, а з 1790 року – генерал М. Кречетніков (який у 1768 році

придушив Коліївщину).

Слобідсько-Українську губернію перейменовано на Харківське

намісництво з осередком у Харкові.