Українські землі у ХІХ столітті

імператора Візантії."

Але незалежно від цих плянів Росії, Україна дістала вихід до

Чорного моря, і перед нею відкрився шлях до небувалого економіч-

ного розвитку. Поміщики переходили до інтенсивних способів госпо-

дарства, заводили многопільну систему, тонкорунних овець-мерино-

сів тощо. Україна стала шпихліром для цілої Європи.

ЗАХІДНА УКРАЇНА ПІД ОКУПАЦІЄЮ АВСТРІЇ

На підставі першого розподілу Польщі 1772-го року Галичина,

а незабаром і Буковина, опинилися під владою Австрії. Свої пре-

тенсії на Галичину Австрія умотивувала в спеціяльному меморіялі,

укладеному 1771 року під назвою: «Вивід прав Угорської корони до

Червоної Руси і до Поділля, так само як Чеської корони – до кня-

зівств Освєциіма й Затора». У цьому меморіялі Австрія доводила

свої права на всі землі, які належали Угорщині та Чехії, бо Угор-

щина та Чехія належали Габсбурґам. Росія, яка ввесь час прагнула

загарбати під свою владу всі українські землі, дуже неохоче по-

годилася відступити ті території Австрії, і російські війська поки-

нули Галичину тільки під тиском австрійських окупаційних військ.

До Австрії прилучено Руське воєвідство, без Холмської землі,

але з Замостям, Волзьке та окраїни Подільського й Волинського

восвідств, а з чисто польських земель – південні частини Краків-

ського й Сандомирського воевідства та частину Люблінського. Ці

землі дістали назву «Королівство Галичини та Льодомерії (Володо-

мирії)».

По третьому розборі Польщі до Австрії прилучено Холмську