Українські землі у ХІХ столітті

священною землею. «Кохаються в пам'ятках козацької слави»,

– характеризував народовецький рух М. Грушевський."'

У 1860-их роках народовці почали засновувати нові товариства:

року 1861 «Руську Бесіду» у Львові, року 1868 – «Просвіту», року

1873 – Товариство імени Швченка, з 1893 року це Товариство.

створене для сприяння розвиткові письменства, перетворилося в на-

укову установу. Значну суму – 9.000 Гульденів – дала Є. Милора-

дович, нар. Скоропадська, на придбання друкарні для Товариства

ім. Шевченка. Були й інші жертводавці з Наддніпрянської України:

О. Кониський у своєму заповіті відписав Товариству Шевченка своє

майно; допомагали – Є. Чикаленко, В. Семиренко. Взагалі вплив

наддніпрянських українців був дуже значний; зокрема великий

вплив мав М. Драгоманов. Наддніпрянці допомагали галичанам вий-

ги з вузького провінціялізму і привчали почувати себе частиною

великого українського народу. Це було конче потрібно, бо поволі

народовецький напрям утрачав свій колишній характер. Переваж-

но представники духовенства та дрібної буржуазії, були настроєні

занадто льояльно супроти австрійського уряду, провідники народо-

вецького руху не вияснювали народові основ конституційного жит-тя ані засад економічної та соціяльної науки, – писав 1. Франко, –

і український народ, живучи в конституційній державі, був переко-

наний, що «цісар. . . може все зробити, і що від його волі все зале-

жить». Серед народу байдужість до парляментської політики дій-

шла до того, що 1879 року галицькі українці провели до сойму

тільки двох кандидатів!

На початку 1880-их років у Галичині почалося пожвавлення.