Українські землі у ХІХ столітті

вих сіл усіма засобами намагалося притягти селян – і найбільшу

частину їх давали втікачі.

Населення скарбових та приватних сіл було українське. Незначну

частину його становили росіяни, серед яких були старовіри, «одно-

двірці», колишні солдати. У цілому селян у скарбових оселях було

200.323 душ чоловічої статі. Крім українців та росіян були також

греки та вірмени, виселені 1778 року з Криму, та німці, переважно

меноніти (анабаптисти), але їх було небагато – вони становили лише

2*/е загальної кількости населення Катеринославського намісництва."

Третім родом колонізації була міська. У Запорізьких Вольностях

майже не було міст, і тому довелося будувати їх для всіх повітів. У

Катеринославському намісництві було 15 міст. Деякі з цих повітових

міст не розвинулися, і населення їх мало відрізнялося від сільського.

Але інші вже в перших роках свого існування почали грати значну

ролю в економічному житті країни. По містах оселялися купці ре-

місники, засновувалися цехи. Серед міст виключно скоро залюднені

були Нахічеван та Маріюпіль, де замешкали вірмени та греки і Кри-

му. Почав розвиватися Катеринослав, головне місто намісництва,

в якому незабаром постали ряди крамниць, адміністраційні будинки,

передбачали заснувати університет та музичну академію. Великого

значення набув Херсон, де скупчувалися купці з України, Росії,

Польщі, Франції, Австрії. Херсон став пізніше головним торговель-

ним портом на Чорному морі, з якого вивозили збіжжя до Західньої

Европи.

Кількість міської людности зростала. Наприклад у 1774 році куп-