Уславлення в народному епосi iсторичного минулого українського народу (iсторичнi пiснi та думи)

А от яким постає князь у походi: вiн бiльш за все хотiв

Чи списа зломити

При полi Половецькому

Та й наложити головою,

Чи шоломом пити воду з Дону.

За допомогою прекрасних епiтетiв та порiвнянь автор творить скульп-турно виразний образ "буй-тура", "яр-тура" Всеволода:

Славний яр-тур Всеволоде!

Стоїш ти на полi ратному...

Де тiльки тур виросте,

Золотим своїм шоломом посвiчуючи,

Там i лежать зiтнутi

Нечестивi голови половецькi.

Взагалi Автор часто використовує надзвичайно яскравi порiвняння:

Риплять вози опiвночi,

Мов тi лебедi ячать сполоханi...

Надзвичайно цiкаве за неоднозначнiстю порiвняння з вовком. Гзак, як хижий вовк, женеться за Iгорем, але позитивно звучить порiвняння:

А мої куряни - вправнi воїни,

Пiд сурмами сповитi,

Пiд шломом викоханi,

З кiнця списа годованi...

Самi скачуть, як вовки сiрi в полi,

шукаючи собi честi,

А князевi слави.

Епiтети "сповитi", "викоханi", "годованi" для нас звучать метафорич но, але в тi часи це було майже буквальним: адже брав Iгор з собою в похiд восьмирiчного сина. Дiтей навчали бути воїнами трохи не з колиски.

Про художнi засоби поеми (написана вона ритмiчною прозою) можна говорити без кiнця. Як емоцiйно звучить метафорична картина: