Уславлення в народному епосi iсторичного минулого українського народу (iсторичнi пiснi та думи)

Цiнна сама по собi щирiсть, яку дарує свiтовi дорослих Маленький принц: турбуйся про порядок на планетi, звiльняй її вiд сил, якi загрожують зруйнувати твою колиску. I це першочергове завдання, яке не можна вiдкладати. Це повсякденна робота тих, хто не згубив не тiльки чистоту свого власного дитинства, але i любов до тих маленьких принцiв, що мешкають на нашiй планетi.

Так у дитячiй казцi народжується пафос вiдповiдальностi за долi близьких, рiдних нам свiтiв, який дозволяє говорити про "Маленького принца" як про один з кращих i актуальних творiв сучасної лiтератури.

Мандри Маленького принца чужими планетами знаходять особливий сенс i тому, що на жоднiй iз планет вiн не знайшов щастя. Його владно кличе крихiтна, загублена в космiчних далях невелика планета, на якiй живе його Троянда.

Важко робити якiсь висновки, та ностальгiчна туга Маленького принца за своєю планетою не може не викликати асоцiацiю: Земля - є дiм землян. I хоча людство намагається розкрити таємницю космiчної далини, туманних галактик, чужих зiрок, воно завжди буде повертатися до своєї колиски з особливою радiстю. Бо дiм людський є тiльки дiм земний.

Мудрiсть змiї полягає в розумiннi того, що "серед людей теж самотньо". Мудрiсть Маленького принца i дорослого льотчика, з яким зустрiвся Маленький принц, iнша: серед людей не може бути самотньо, якщо людськi серця горять свiтлим вогнем любовi до всього навколишнього, якщо любов до ближнього не затьмарена ненавистю, деспотизмом i неосвiченiстю тиранiв. I цю чисту любов неможливо знайти очима, її "шукати треба серцем".

Головне у казцi полягає в тому, що Маленький принц лише тодi вiдкриває свої таємницi, коли людина знаходить у собi те прекрасне, що глибоко заховане в ньому чи заснуло в його серцi пiд тягарем "дорослих" рокiв. Збудити це згасле чи заснуле прекрасне у дорослої людини, примусити її пильнiше вдивитися у свiт, щоб i свiт цей зробити кращим, - такий задум "Маленького принца".

Тонке сприйняття барв i звукiв життя (у танках Iсiкави Токубоку)

В усьому свiтi люди мають однаковi почуття, досить часто розмiрко вують над однаковими "вiчним" проблемами, але лiтературнi та взагалi мистецькi твори представникiв рiзних культур, якi вiдображують цi проблеми й почуття можуть бути дуже несхожими. Особливо це помiтно, коли йдеться не про спорiдненi культури географiчно близько розташованих країн, що мали багато спiльного в iсторiї, а про такi, так би мовити, "надкультури", як Схiд i Захiд. Європейське мистецтво тяжiє до масштабних полотен i соковитих барв. Далекий Схiд - до графiчної точностi. Це стосується не лише живопису: в лiтературi помiтний такий самий пiдхiд. У японськiй традицiйнiй поезiї здавна виникли особливi дуже короткi форми вiршiв: танка i хоку.Слово "танка" перекладається як "коротка пiсня". Танка - одна з найулюбленiших поетичних форм в Японiї, що виникла ще у VIII сторiччi, але досi не втратила популярностi. У п'яти рядках, у тридцять одному складi, найталановитiшi японськi поети можуть вмiстити стiльки думок, що представниковi європейської лiтератури вистачило б на цiлу повiсть. Ось як, наприклад, пише про швидкоплиннiсть життя та вiчнiсть кохання один з найкращих поетiв Країни Сонця, що Сходить Iсiкава Токубоку:

У синє небо

ти злiтаєш, диме!

I так самотньо

гаснеш-танеш, диме!

На мене ти подiбний, правда?

Так, це вiн,

незабутнiй той поцiлунок!

Жорсткiсть форми вимагає добирати найточнiшi з можливих образи. але, щоб знайти саме найпотрiбнiшi, треба бути дуже спостережливим, вмiти вловлювати сутнiсть речей i явищ, про якi згадуватиметься у вiршах, взагалi - вiдокремлювати головне вiд другорядного i при цьому вiдчувати внутрiшню гармонiю свiту. Характерно, що до цiєї поетичної форми часто зверталися монахи, що роки проводили в медитацiї.