Уславлення в народному епосi iсторичного минулого українського народу (iсторичнi пiснi та думи)
I вже його слава не вмре, не поляже,
Буде слава помiж царями,
Помiж панами,
Помiж православними християнами.
Знайомлячись iз творами українського героїчного епосу, ми переконуємося, що вдячний народ завжди натхненно возвеличував своїх героїв. Про це свiдчать i легенди ("Як Сiрко перемiг татар"), i балади ("Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси"), i думи, i пiснi, i навiть казки ("Яйце-райце", "Iван-мужичий син"). Безперечно, всi вони є не лише джерелом iнформацiї про iсторичнi подiї, а одним iз найважливiших джерел iсторичної та нацiональної самосвiдомостi народу.
Вiдтворення героїчної i трагiчної iсторiї України та боротьби запорозького козацтва за волю i незалежнiсть у народних пiснях i думах
Про нашi битви на паперi голо
Лише в пiснях вогонь отой пашить...
Лiна Костенко
Iсторiя України...
Це вiйни i повстання, це сльози i перемоги, це "тихi води, яснi зорi" i буруни бiля Днiпрових порогiв, це незламнiсь Байди i крилатi козацькi "чайки" серед хвиль розбурханого моря, буйнi веселощi на Сiчi пiсля перемог i плач полонянок у неволi, це ненависть i любов, вiрнiсть i зрада - це все, чим живе людина, чим живе народ, живе весь свiт.
Слухаю дзвiн бандури чи кобзи, слухаю пiснi-думи моєї України - i перед очима постають картини.
Спокiйно коливається ковила у степу, та раптом - пил, крики, свист татарського аркана. Палають хати, чути стогiн, зойки...
Не раз таке траплялося в Українi. Тодi на захист свого краю виступали козаки. Про це - у пiснях i думах:
Бились з ранку козаченьки
До ночi глухої.
Козакiв лягло чимало,
А татар - утроє...
("Ой, Морозе, Морозенку...")
Ось стоїть вiн перед нашими очима, як величний пам'ятник козацькому героїзму, людям, що здатнi загинути за рiдний край. Стоїть на Савур-могилi з раною у грудях (вороги в нього "живцем серце виривали") i прощається з Україною.
Та не тiльки турки i татари лiзли на родючi українськi землi, як сарана, приходили i польскi магнати. I знов на боротьбу вставали лицарi-козаки. Перебийнiс "лядськую славу загнав пiд лаву". Богдан Хмельницький... Погляньмо:
Гей, поїхав Хмельницький iз Жовтого броду.