Уславлення в народному епосi iсторичного минулого українського народу (iсторичнi пiснi та думи)

Що спить на днi твоїм пiд зливами-дощами,

А в супокiйну мить рве серце пазурами.

("На верховинi Тарханкут").

Мiцкевич був самотнiм, незважаючи на те, що його супроводжува ли п'ять супутникiв, бо двоє з них були служаками вищих щаблiв царської таємної полiцiї, єдина присутня там жiнка, Катерина Собанська - коханка одного з цих посiпак, ще двоє - багатi одеськi вельможi. Сонет про яструба - це твiр, який вiдбиває почуття автора пiд час перебування в такому ворожому гуртi. Цей твiр Мiцкевич не закiнчив. Але вiн є ключем до розумiння того ганебного середовища, в якому опинився польський поет. Автор порiвнює себе з пiдбитим птахом, наче зливається з яструбом, вiдчуває страшну загрозу вiд перебування у ворожому середовищi. Становище яструба - це становище висланого з рiдної землi Мiцкевича:

Нещасний яструб! Бурi його збили

З небес, в чужi закинувши краї;

Вiн мокрi пера розгорнув свої,

На щогли сiвши, зморений, безсилий.

("Яструб").В усiх сонетах Мiцкевича висновок криється в останнiх двох - трьох рядках. В останньому сонетi кримського перiоду висновок не завершено, неначе автор дає змогу читачевi домислити його.

Менi здається, що сонет "Руїни замка в Балаклавi" перегукується з твором Лесi Українки "Царi". Певно, в душi кожного поета є нотки єдностi з народом i вiдповiдальностi за його долю.

Мiцкевич прагнув побувати в Криму. Перша поїздка була нетрива лою i нiяк не позначилась на творчостi поета. А друга подорож подарувала свiтовi чудовий цикл "Кримських сонетiв".

Яскраво i образно розповiдає поет про красу кримської ночi. Читаючи цi рядки, проймаєшся єднiстю людини i чаруючої природи, вловлюєш навiть звуки i запахи, прагнеш дихати одним iз поетом повiтрям i вiдчувати те, що вiдчув вiн, проте Мiцкевич невiддiльний вiд своєї рiдної землi. I тому чари Криму блiднуть, коли автор згадує свою батькiвщину:

Далекої Литви природа непочата -

Грузька драговина, незайманi лiси…

Менi любiший тут шум сосон, дзвiн коси,

Нiж солов'ї Байдар, салгiрських лук дiвчата.

("Мандрiвник")

Але призначення поета, i це вiдчувається в його вiршах, у тому, щоб служити людям i не ламатися вiд бурi та негоди.

Жага до життя (за однойменним оповiданням Джека Лондона)

Нещодавно ми увiйшли до нового столiття, а разом iз ним - i до нового тисячолiття. Кожного разу такий рубiж важко давався людству, йому було нелегко звикати до нових ритмiв iсторiї, думок, почуттiв. Зараз космiчнi кораблi покоряють Всесвiт, долетiти до Америки є справою кiлькох годин. А на початку нашого, тепер уже минулого столiття, ця країна була "краєм свiту" i багатьом здавалася таємничою. Особливо пiсля вiдкриття великих запасiв золота на Алясцi у Клондайку, та i саме це слово, - назва мiста, стало означенням великих багатств, часто - невичерпних.