Уславлення в народному епосi iсторичного минулого українського народу (iсторичнi пiснi та думи)

Оберегом в усi часи для людини був одяг. Вiн захищав як вiд холоду, так i вiд злого ока. Вишивалися комiр сорочки, манжети рукавiв. Вишивка служила оберегом. У дiвчат оберiг - це вiнок, у жiнок - хустка, очiпок, намiтка. А чоловiки носили пояси - знак, що людина, захищена, готова до боротьби зi злом. Всi цi елементи нiби обрамляли тiло людини, не допускали до нього злих духiв.

Навколо людини також знаходилося багато оберегiв. Це часник, осика, верба, полин.

Часник розкладали по кутках столу на свят-вечiр. У весiльний вiнок вплiтали часник, щоб нiяке зло не брало дiвчину. А напередоднi Iвана Купала ним натирали вим'я корови, щоб вiдьма молоко не випила.

Осику використовували як засiб для боротьби з вiдьмами та упирями. В огорожу ставили осиковi кiлки, щоб уберегти корову вiд зазiхань вiдьми. Оберегом вiд хвороб i зла служила верба, освячена у Вербну недiлю. Нею жартiвливо били зустрiчних, бажаючи успiху в усьому.

Полин - теж оберiг. За тиждень до Зелених свят дiвчата робили клечальний вiнок. Його носили цiлий тиждень, а потiм вiн висiв над дверима, захищаючи вiд злих сил. Використовували його i в народнiй медицинi.

Але найсильнiшим оберегом було слово. Були складенi тисячi замовлянь i молитов, якi оберiгали людину. Це своєрiдний код, який давав доступ до таємної потужної енергiї. Вона зв'язувала людину з вищим, духовним свiтом. Тiльки словом лiкували пристрiл, переполох, крикливицi. Слово допомагало в сiмейному життi.

Щоб бути духовно чистими, схожими на Божi створiння, люди промовляли i промовляють молитви, якi є духовною наснагою для кожної душi. Слово, вимовлене з любов'ю i вiрою, оберiгає i самого промовця, i його рiдних, i того, на кого звернена молитва.

Щоб жити щасливо, у спокої, давайте триматися наших оберегiв! I тодi прийде гармонiя в нашi душi.

Твiр-розповiдь. Найкращий урок

Уроки бувають рiзнi: цiкавi i не дуже, нуднi (буває й таке) i не дуже.

Я спробую розповiсти про урок, який запам'ятався на все життя. Як говорять педагоги, за методикою - це урок-вертеп. Що це таке? Уявiть собi, що в клас заходить цiла ватага колядникiв, наряджених у костюми (тут були i Коза, i Чортеня, i Меланка - хлопець, переодягне ний дiвчинкою). Iншi колядники - в українських нацiональних костюмах. I ось вони спiвають: "Ой, чи є, чи нема пан-господар вдома…".Цей урок був присвячений зимовим святам i обрядам. "Господиня" розповiла про виникнення вертепу на Українi, про язичницьке походження обрядовостi, про сучасне тлумачення свят - Рiздва, старого Нового року, Водохрещi. Обряди ж, якi супроводжували цi свята, були продемонстрованi учнями. Це були колядки i щедрiвки, посiвалки, всiлякi магiчнi ворожiння. Учнi спiвали, танцювали, загадували загадки. Гостей пригощали обрядовими стравами: кутею, узваром, варениками.

Цей урок запам'ятався менi на все життя. А у вас було щось таке цiкаве, що не забувається?

Твiр-роздум з народознавства. Батькiвська хата

Кожна людина починається зi знання свого родоводу. А її корiння закладене в батькiвськiй домiвцi, в материнськiй пiснi.

Батькiвська хата - це те, що завжди згадується, сниться, що нiколи не забувається i грiє теплом спогадiв.

Усiх членiв сiм'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Вiд матерi до доньки передавалися старанно вишитi рушники, сорочки; вiд батька до сина - земля, любов до неї, вмiння вiдчувати її бiль, чути її голос.

I до сьогоднi зберiгаються цi родиннi традицiї. Сiм'я, що не вберегла вогника, накликає на себе бiду. Вогонь здавна оберiгав оселю, бiля нього росли дiти, вiн вважався священним.