Уславлення в народному епосi iсторичного минулого українського народу (iсторичнi пiснi та думи)

Вiчна тема кохання у поемi Гянджевi Нiзамi "Лейла i Меджнун"

Ця поема є вершиною лiрики найславетнiшого азербайджанського поета середнiх вiкiв - Гянджевi Нiзамi . Вiн, як i iншi його сучасники мусульманського схiдного ренесансу - Хайям, Рудакi, Фiрдоусi, був не тiльки поетом, а й фiлософом, астрономом, математиком, фiзиком, географом. Цi знання Нiзамi використовував у своїй творчостi.

Поема "Лейла i Меджнун" - гiмн чистому i величному коханню, яке є запорукою щасливого життя на землi.

Цей твiр було замовлено поету ширван-шахом Ахсатаном як вiршовану обробку перською мовою старої арабської легенди про чарiвне кохання юнака Кейса до дiвчини Лейли, яке стало трагiчним для них обох.

Нiзамi творчо пiдiйшов до написання поеми, змiнивши деякi деталi, не повторюючи попередникiв.

Але не це стало визначальним, а сама трактовка кохання як iдеального почуття.

У поемi ми бачимо, що воно дано не кожному, що це - великий дар долi:

I не збагнули їх товаришi

Науки щастя, пристрастi душi.

Кохання стає для Меджнуна усiм - навiть самим життям. I це, незрозумiле для iнших, велике почуття, робить Меджнуна в очах iнших безумцем.

Батько Меджнуна - дуже заможна людина, здавалось, нерiвнiсть у походженнi та багатствi не є перешкодою. Та суворi закони життя кочовикiв-арабiв, поняття про честь, стриманiсть i своєрiдний кодекс поведiнки юнака йдуть врозрiз iз поведiнкою Меджнуна-поета. Тому й батько Лейли вiдмовляє сватам Меджнуна.

Прощати похибок араб не звик

Тому, хто сам себе на глум прирiк.

Вражає своїми почуттями i лист Лейли до Меджнуна, насичений порiвняннями та образами, притаманними схiднiй поезiї. I з нього ми дiзнаємося про силу, глибину почуттiв Лейли, її людянiсть. Наприклад, глибину її скорботи, коли помер батько Меджнуна.

Таким же благородством почуттiв пронизано i лист-вiдповiдь Меджнуна:

Любов без вiдгуку, любов смутна

Не варта i найменшого зерна.

Хай буде так. В кровi душа моя,

А ти живеш - i тим щасливий я.

Здається, Лейла i Меджнун можуть бути щасливими, зникають перешкоди на їхньому шляху. Та вогонь пристрастi, напруженiсть i страждання, якi їм довелося пережити, передчасно зводять Лейлу в могилу, а Меджнуна - з розуму. Так доля i життєвi обставини вирiшують долю великого почуття. Але рядки поеми:

Не владнi над коханням смерть i час,