Уславлення в народному епосi iсторичного минулого українського народу (iсторичнi пiснi та думи)

А до моря, майже торкаючись його, посилаючи на поверхню води сяючу, грайливу прощальну дорiжку, спускалось червоне втомлене сонце.Як гарно було! Сонце поволi ховалось у море, поринаючи у його глибочiнь, занурюючись у ласкаву прохолодну воду, зливаючись iз морем, нiби хотiло умитись, трохи охолонути перед сном. Ось блиснув останнiй промiнчик, але темрява не охопила виднокiл. Нiби змiнюючи на посту сонце, на небi вже висiв не помiчений нами доти величезний срiблястий мiсяць. А замiсть золотої сонячної дорiжки срiблилась на поверхнi моря, поблискувала сяйвом, мiсячна дорiжка.

Це величне видовище зачарувало нас, примусило замислитись. Нiхто не промовив нi слова, нiби боялись розплескати переповнюючi душу почуття. Повертались мовчазнi, сповненi вдячностi за незабутнє враження. I тодi я зрозумiв, що спiлкування з природою наповнює людину добром i нiжнiстю, щастям i милосердям, любов'ю до всього живого.

Твiр-вiдгук на прочитану книгу. Дивосвiт Василя Скуратiвського

Не можу не написати про чарiвну книжку "Святвечiр", якою користуюсь досить часто. Це моя помiчниця.

Автор двотомника - вiдомий український письменник, етнограф Василь Скуратiвський. До книжки увiйшло понад сто грунтовних описiв свят та обрядiв.

Вiд хати до хати його зошит повнився записами пiсень, прислiв'їв, приказок, притч, звичаїв.

Оповiдi автора написанi образною мовою, пересипанi пiснями, прислiв'ями, приказками. Навiть оформлена книга дуже вдало: вся обкладинка обрамлена українським орнаментом. А в центрi обкладин ки, наче у вiкнi пiд Рiздво, - три свiчечки, i рушники, й колосся житнє…

Книжка дуже корисна - вона допомагає менi вивчати народознав ство. Скiльки нового я дiзнався iз цих нарисiв Василя Скуратiвського. Тепер для мене зрозумiлими стали слова "дiдух", "покуть", "клечання", "полазник".

Автор розповiдає про свята так, нiби сам був учасником дiйства. Вiн не просто дає iнформацiю - порiвнює, зiставляє, доповнює. Наприклад, одне й те ж свято по-рiзному святкують у рiзних регiонах України.

Побудова книжки дужа зручна - користуватися нею легко, бо тут свята описанi в хронологiчному порядку.

Прокинувся, згадав, який день сьогоднi, яке число. А яке свято? Загляньмо в чарiвну книжку Скуратiвського…

Iз того часу, як у мене вдома з'явилось це видання, нема проблем нi на уроках, нi на диспутах: менi завжди є що сказати i є про що розповiсти.

Спасибi письменниковi за його працю.

Що ми знаємо про Роксолану?

Кожен великий народ має своїх знаменитих народних героїв, серед них є i жiнки. Так, скажiмо, французи шанують i майже обожествляють свою Жанну д'Арк, з єгипетської iсторiї нам зараз дуже знана цариця Клеопатра, росiяни мають образ бунтiвницi - бояринi Морозової.

Наша, українська iсторiя теж має у своїй скарбницi цiлу галерею iсторичних постатей вiдомих жiнок. Це Євпраксiя, Анна - королева Францiї, Маруся Чурай, Роксолана.

Може, цi образи не такi вiдомi, як постатi королiв, царiв i архiєпископiв, але вони надають той неповторний колорит епосi, в якiй жили цi легендарнi жiнки. А ще вони, незважаючи на досить нелегке життя, багато працювали i допомагали близьким i незнайомим, одновiрцям i людям iншої вiри. Без таких постатей iсторiя не склалася б так, якою ми знаємо її зараз.

Отже, одна з найчарiвнiших i найвiдомiших жiнок - Роксолана. Це донька попа з українського мiстечка Рогатин Анастасiя Лiсовська, яку п'ятнадцятирiчною захопили в полон татари. Анастасiю продали в рабство, а потiм вона потрапила в гарем турецького султана Сулеймана I. Там за рiк iз звичайної рабинi-одалiски стала улюбленою жiнкою султана. Взагалi, в епоху Османської iмперiї через дивну красу руських, грузинських i черкеських дiвчат в першу чергу брали в султанський палац. Сулейман був вражений її мудрiстю, впертiстю розуму, волею i характером. Через це вона набула широких повноважень вiд султана.