Управління формуванням ресурсної бази комерційного банку (на прикладі АКБ «Енергобанк»)

Широке використання тотальної нейтралізації очевидно знизило б конкурентноздатність АКБ «ЕНЕРГОБАНК» до неприйнятного рівня. До того ж, така нейтралізація все рівно не дає стовідсоткового захисту — банк залишиться під впливом економічної складового процентного ризику.

Переваги методу:

Дпростота.

Недолік:

Днеприйнятне зниження конкурентноздатності банку.Хеджирування процентного ризику — це його передача іншій стороні шляхом покупки і/або продажу похідних фінансових інструментів. Передача ризику виробляється, як правило, на організованих фінансових ринках (біржі, електронні системи торгівлі) або на двосторонній основі. Безпосереднє відношення до захисту від процентного ризику мають такі похідні фінансові інструменти, як процентні ф'ючерси, процентні опціони, процентні свопи, FRA, IRG. Але внаслідок взаємозв'язку ціни активу і процентної ставки по ньому захист від процентного ризику може бути зроблена шляхом купівлі-продажу й інших похідних фінансових інструментів (ф'ючерсів і опціонів на цінні папери і валюту, валютних свопів, ф'ючерсів на індекси ділової активності).

Хеджирування можна умовно розділити на два види в залежності від масштабів застосування:

1.Мікрохеджирування — хеджирування прибутку щодо окремих вимог і зобов'язань або визначеній комбінації з них.

2.Макрохеджирування — хеджирування прибутку в цілому або чистому процентному доході.

Хеджирування будь-якого виду (мікро- і макро-) може бути зроблене з використанням тих самих похідних фінансових інструментів.

Мікрохеджирувння — зручний спосіб захисту прибутку банку щодо окремих великих позицій і угод. Макрохеджирування може бути використане як допоміжний метод для подолання інерційності методів управління структурою зобов'язань і вимог (метод гепа, метод дюрації). Фактично банк-хеджер, сплачуючи спекулянтові премію за переданий ризик, розплачується за власну нездатність управляти структурою своїх вимог і зобов'язань, за неефективність своєї стратегії. Крім того, структура зобов'язань і вимог банку є свідомо більш гнучким інструментом захисту від ризику в порівнянні з похідними фінансовими інструментами. І нарешті, хеджируваня несе в собі додатковий набір ризиків. Видимо, такої ж точки зору дотримує Рад по стандартах фінансового обліку США (Financial Accounting Standarts Board, FASB), відповідно до інструкцій, якого хеджирування фінансовими ф'ючерсами повинне вироблятися по визначених вимогах або зобов'язанням, або визначеному наборові з них.

Нижче сформульовані переваги і недоліки хеджирування як методу контролю процентного ризику.

Переваги:

Днизька інерційність управління.

Недоліки методу:

Дмакрохеджирування (у відмінності від мікрохеджирування) як основний метод — принципово менш ефективний спосіб, ніж обмеження ризику;

Дпривнесення додаткових істотних ризиків, що важко піддаються оцінці і поза сферою контролю банку;

Дскладність застосування на довгостроковий період (унаслідок низької ліквідності довгострокових похідних фінансових інструментів).

Застосування даного методу в українські умови додатково обмежується загальною нерозвиненістю фінансового ринку і відсутністю досвіду подібних операцій у більшості банків.