Управління формуванням ресурсної бази комерційного банку (на прикладі АКБ «Енергобанк»)

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………….................................................

1. Теоретичні основи управління господарським портфелем комерційного банку……………………......................................................

1.1.Процес постановки цілей і задач банку………………….…………...

1.2.Кон'юнктурний аналіз…………………………………….………....…

1.3.Оцінка факторів впливу на формування господарського портфеля банку……………………………………………………….................…

1.4.Оцінка факторів оточення…………………………………………......

1.5.Стратегія розвитку господарського портфеля…................................

2. Аналіз системи управління господарським портфелем АКБ «Енергобанк»…………………………….........………........................

2.1.Характеристика продуктів і послуг банку……………………………

2.2.Аналіз операційного управління банку………………………....……

2.3.Аналіз особливостей управління господарським портфелем банку……………………………………………………………...…......

2.4.Стратегічний аналіз розвитку господарського портфеля банку………………………………… ......…………………….........….

3. Розробка й економічне обґрунтування пропозицій щодо удосконалення управління господарським портфелем АКБ «Енергобанк»………..................................………................................

3.1.Пропозиції щодо створення КУПА з метою удосконалювання управління господарським портфелем АКБ «Енергобанк»………....

3.2.Розробка пропозицій щодо підвищення ефективності управління господарським портфелем АКБ «Енергобанк»………………............

3.3.Рекомендації зі створення системи оцінки і управління ризиками в комерційному банку…………………………………………………...

3.4.Рекомендації зі створення системи оцінки і управління ризиками в комерційному банку…………………………………………………...

Висновки……………………………………………….....……………….........

Список використаних джерел……………….....................……....................

ВСТУП

Управління господарським портфелем на сьогоднішній день застосовується в банківській сфері, хоча зустрічає чимало супротивників. Багато банків, узявши на озброєння цей могутній інструмент ринкового господарювання, згодом відмовлялися від нього. Таким фактам є цілком логічні пояснення. Система планування взагалі, і стратегічного зокрема, не підлягає сліпому копіюванню західних методик. У будь-якої організації є свої індивідуальні особливості, пов'язані з організаційною структурою, цінностями, внутрішньою культурою, кадровим складом. Усе це вимагає відповідної адаптації системи планування, що вводиться. У цьому і є основні труднощі при переході до роботи з використанням системи управління господарським портфелем.