Управління формуванням ресурсної бази комерційного банку (на прикладі АКБ «Енергобанк»)

Звичайно конкретний ризик вимірюють двома основними способами:

1.Визначають ймовірність виникнення причинної події, точніше, можливий розподіл його величини або, принаймні, кількісні показники цього розподілу. Приклад можливого ймовірного розподілу валютного ризику щодо долара США приведений нижче.

Зміна курсу долара протягом місяця

Найчастіше використовуваним показником ймовірного розподілу є середнє значення (математичне чекання). У розглянутому прикладі очікуване середнє збільшення курсу долара складе приблизно 44 грн., тобто.

0.1*10+0.4*30+0.3*50+0.1*70+0.1*90

2.Другий спосіб оцінки ризику полягає в тому, щоб виявити залежність величини поганої події від величини причинної події або визначити показники цієї залежності. Наприклад, якщо припустити лінійну залежність Пл = k ґ Пр, де Пл і Пр — величини відповідно поганої і причинної подій, то для оцінки ризику досить оцінити значення k (назвемо його коефіцієнтом впливу).Наприклад, у випадку процентного ризику коефіцієнт впливу на погану подію «зниження прибутку» є не що інше, як GAP, тобто різниця сум реагуючих до процентної ставки активів і суми, реагуючих до процентної ставки пасивів.

Якщо розглянути погану подію «зниження цінності банку», то в першому наближенні коефіцієнт впливу досить просто обчислюється на основі дюрації активів і пасивів. Дюрація — це середньозважена тривалість повернення засобів, отримана з обліком вартостей платежів, дисконтированих до сучасного моменту.

Показники (оцінки) ризику, обчислені першим способом, будемо називати ймовірними, а другим — масштабними.

Зазначені два способи — не різні, вони доповнюють один одного підходи до оцінки ризику. Наприклад, для обчислення середньої можливої величини поганої події необхідно оцінити ризик кожної причинної події одразу двома способами.

Розглянемо варіант для АКБ «ЕНЕРГОБАНК», коли одній поганій події відповідають кілька причинних подій, і поява і вплив кожної з них не залежать одна від одної. Припустимо також, що величина поганої події лінійно залежить від величини кожного причинного, тоді середня очікувана величина поганої події Пл визначається по формулі:

Пл = ki ґ Пi,

де Пi — середня очікувана величина І-го причинної події (тобто ймовірна оцінка), ki — коефіцієнт впливу І-го причинної події (масштабна оцінка).

Таким чином, теоретично бажано мати для кожної причинної події відразу дві оцінки — ймовірну і масштабну. На практиці, однак, це не завжди потрібно, та й не завжди можливо. По-перше, ймовірна оцінка вимагає прогнозу, а він, як відомо, справа важка і навіть небезпечна. Можна, звичайно, використовувати статистику за минулий період, але в більшості випадків вона марна. Виключення, мабуть, складає технологічний ризик, для виміру якого статистика підходить. По-друге, вимірювати ризик в АКБ «ЕНЕРГОБАНК», повинні, насамперед, для того, щоб їм управляти, а для управління нерідко буває достатньо оцінки одного типу (як правило, масштабної). Крім того, для багатьох видів ризику ймовірний показник залежить від стану ринку в цілому, і для його визначення недостатньо бази даних АБС, крім цього, їм не можна управляти (точніше, не можна впливати на його значення).

Управляти ризиком — означає починати дії, спрямовані на підтримку такого його рівня, що відповідає цілям, які є в даний момент, керування. Формально можна виділити дві основних цілі управляння ризиком:

1.Підтримка ризику на рівні не вище заданого. У кожного банку свої вимоги до рівня ризику, що залежать від вимог ЦБ, стану ринку, стратегії банку (агресивна, обережна). Згодом банк може послабити вимоги до ризику (наприклад, якщо не вдається отримувати достатній прибуток) або, навпаки, підвищити них.