Управління формуванням ресурсної бази комерційного банку (на прикладі АКБ «Енергобанк»)

Управління гепом (контроль гепа) полягає в утриманні причепності гепа до загальних активів у заздалегідь заданих межах. Якщо АКБ «ЕНЕРГОБАНК» у змозі спрогнозувати з високим ступенем упевненості загальний напрямок руху ставок (їхній ріст або падіння), варто вибрати межі одного знака. Якщо ж рух кривої прибутковості важко передбачити, варто вибрати межі різного знака. Це пов'язано з тим, що банк із позитивним (негативним) гепом отримає додатковий прибуток при рості (падінні) ставок і з рівною ймовірністю отримає прибуток або зазнає збитків у випадку, коли рух ставок абсолютно непередбачений. Виходячи з лімітів на відносний геп можливе встановлення системи операційних лімітів окремо по видах інструментів. При встановленні цільового значення і лімітів гепа варто мати на увазі інерційність структури балансу банку. Оскільки різка зміна відносного гепа представляється неможливим, не слід вибирати цільове значення гепа дуже високим навіть в умовах абсолютної передбачуваності руху ставок на короткостроковий період.

Частковим випадком управління гепом є нейтралізація зобов'язань і вимог щодо гепа. Нейтралізація полягає в підтримці відносного гепа близьким до нуля. Такий варіант управління обирають банки, що застосовують стратегію мінімізації ризику.

При аналізі гепа використовуються наступні основні допущення:

Дрівнобіжне зрушення кривої прибутковості (синхронна й односпрямована зміна ставок залучення і розміщення засобів);

Додночасна переоцінка (узгодження ставки відсотка) вимог і зобов'язань у межах одного тимчасового інтервалу;

Доднаковий ступінь чутливості до руху ставок усіх чуттєвих активів і пасивів.

Переваги даного методу:

Дпростота реалізації.

Недоліками методу є:

Днизька точність аналізу (тим нижче, ніж ширше тимчасові інтервали);

Дігнорування базисного ризику;

Днеможливість адекватного аналізу складних фінансових інструментів;

Дігнорування залежності непроцентних доходів від процентних ставок;

Дігнорування ефекту зміни економічної вартості банку.

Незважаючи на широке поширення даного методу, усі дослідники і фінансисти вважають, що він дає лише грубу оцінку процентного ризику.

Аналіз і контроль дюрацій. Метод заснований на понятті і властивостях дюрацій. Існує, принаймні, три різновиди дюрацій.

Стандартна дюрація (дюрація Маколлі) — середньозважена щодо суми терміну погашення фінансового інструмента. Як фінансовий інструмент у залежності від цілей дослідження може виступати будь-як вимога або зобов'язання, портфель цінних паперів, сумарні активи, сумарні пасиви.

Можна показати, що дюрація являє собою еластичність ринкової ціни портфеля по процентній ставці, узяту зі зворотним знаком. Саме ця властивість дюрації варто використовувати менеджерам АКБ «ЕНЕРГОБАНК» при аналізі процентного ризику.

Іноді для зручності застосовують модифікований показник дюрації. Модифікована дюрація — відношення стандартної дюрації до величини 1+r, де r — процентна ставка.