Управління формуванням ресурсної бази комерційного банку (на прикладі АКБ «Енергобанк»)

Кредитоспроможність позичальника в узагальненому виді відбиває ступінь довіри банку до зобов'язання клієнта повернути кредит. Цей ступінь обумовлюється поруч обставин: рівнем управління в позичальника (організація виробництва, постачання і збуту, постановка обліку і звітності); фінансовим його станом; перспективами розвитку об'єкта, якому надається кредит. Кожне з перерахованих обставин має свою систему показників, по яким і виробляється оцінка [14, с.230].

Характер кредитної угоди знаходить своє вираження в змісті об'єкта кредитування, сумі і терміну позички, порядку і видачі, і погашення позички, засобі забезпечення її зворотності. Об'єкт кредитування може бути пов'язаний зі здійсненням або одиничною господарською угодою (придбання партії товарів, визначеного виду сировини, конкретних цінних паперів), або сукупності угод. Ступінь охоплення кредитом кругообігів фондів підприємств різна при різних об'єктах. При більш широкій участі кредиту в кругообігу фондів коло факторів кредитного ризику збільшується, тому ступінь ризику кредитування сукупності угод більш висока, чим кредитування окремої угоди. Кредитний ризик збільшується також у міру зростання суми кредиту і подовження його терміну. Видача і погашення кредиту в кілька етапів (у міру виникнення потреби) знижує кредитний ризик, а одноразовість видачі і погашення позички його збільшує. Наявність солідного заставного забезпечення і солідних гарантій підвищує впевненість кредитора в поверненні виданих позичок.

Ступінь кредитного ризику залежить також від організації кредитного процесу банком. Наявність інструктивних і методологічних документів, що регулюють кредитні операції банку, розробка чіткої процедури розгляду і дозволи позички, визначення вимог до кредитної документації, створення системи ефективного контролю за обґрунтованістю видачі позички і реальністю джерел її погашення, гарна постановка аналітичної роботи в банку і високий рівень інформації про клієнтів - усе це значною мірою зменшує ризик кредитних угод банку. Даний фактор має особливо важливе значення при недостатньо високій кваліфікації і досвідченості кредитних працівників більшості комерційних банків України.

Аналіз сукупного ризику позичок, виданих конкретним банком на основі обліку усіх вищезгаданих факторів означає оцінку якості його кредитного портфеля.

Кредитна політика створює основу всього процесу управління кредитами. Розроблена і письмово зафіксована кредитна політика є наріжним каменем розумного управління кредитами. Політика визначає об'єктивні стандарти і параметри, якими повинні управлятися банківські працівники, що відповідають за надання позик і управління ними. Політика визначає основу дій Ради Директорів, законодавців і осіб, що приймають стратегічні рішення, а також надає можливість зовнішнім і внутрішнім аудиторам оцінити ступінь і якість управління кредитами в банку. Коли кредитна політика сформульована правильно, чітко проводиться зверху і добре розуміється на всіх рівнях банку, вона дозволяє керівництву банку підтримувати правильні стандарти в області кредитів, уникати зайвого ризику і вірно оцінювати можливості розвитку справи.

Основний зміст і роль банківської справи - це забезпечити збір і надійність депозитів і вміло позичити ці засоби на основі розумної політики. Всі інші послуги є допоміжними і вторинними. У банку завжди повинне матися в наявності достатньо засобів для задоволення вимог вкладників, що бажають вилучити їх, і бажань позичальників скористатися ними в розумних межах. І вкладники і регулювальні органи виходять із припущення, що вкладені в банк засоби зберігаються і маються в наявності завдяки необхідному рівневі ліквідності і диверсифікованості ризику. І що ризик, що є обмеженою частиною всякого наданого банком кредиту, повинен бути мінімальним.Особлива роль комерційних банків у наданні кредитів є центральною в банківських операціях. Робота банкіра полягає в тому, щоб вирішувати, кому можна довірити гроші вкладників. Банк повинен визначити, які кредити він буде надавати, а які ні, скільки кредитів кожного типу він буде надавати, кому він буде надавати кредити і при яких обставинах ці кредити будуть надаватися. Ризик не можна ігнорувати. Усі ці важливі рішення вимагають, щоб цілями політики банку була підтримка оптимальних відносин між кредитами, депозитами й іншими зобов'язаннями і власним капіталом. Здорова кредитна політика сприяє підвищенню якості кредитів. Цілі кредитної політики повинні охоплювати визначені елементи правового регулювання, приступність засобів, ступінь припустимого ризику, баланс кредитного портфеля і структуру зобов'язань по термінах.

Кредитна політика як би створює єдину кредитну мову банку в цілому і ця мова дуже важлива для підтримки наступності в міру росту банку, диверсифікованості його діяльності і делегування кредитних повноважень і обов'язків у банку. Кредитна мова, розроблена в результаті появи чіткої політики, представляє основу розвитку загальної кредитної культури банку [5, с.178].

Закон покладає загальну відповідальність за кредитні операції на раду директорів банку. Рада директорів делегує функції по практичному наданню позичок на більш низькі рівні управління і формулює загальні принципи й обмеження кредитної політики. У великих банках розробляється письмовий меморандум про кредитну політику, яким керуються всі працівники даного банку. Зміст і структура меморандуму різна для різних банків, але основні моменти, як правило, присутні в документах такого роду[25, с.98].