Управління формуванням ресурсної бази комерційного банку (на прикладі АКБ «Енергобанк»)

Насамперед, формулюється загальна мета політики, наприклад надання надійних і рентабельних кредитів. Ступінь ризику повинен відповідати звичайній нормі прибутковості по позичках з урахуванням вартості кредитних ресурсів і адміністративних витрат банку.

Крім цього в меморандумі дається розшифровка, яким образом банк збирається досягти поставленої мети. Для цього визначаються:

Дприйнятні для банку види позичок;

Дпозички, від яких банк рекомендує утримуватися;

Дкраще коло позичальників;

Днебажані для банку позичальники по різних категоріях;

Дгеографія роботи банку по кредитуванню;

Дполітика в області видачі кредитів працівникам банку;

Добмеження розмірів позичок по різних категоріях позичальників;

Дполітика банку в області управління кредитним ризиком , ревізій і контролю.

1.5. Стратегія розвитку господарського портфеля

Оцінивши вплив різних факторів на діяльність банку, і в першу чергу конкурентноздатності, визначивши відносну привабливість кожного ринку, де банк може функціонувати, а також, приймаючи до уваги співвідношення між сильними і слабкими сторонами організації, ринковими можливостями і небезпеками, варто визначити відносне положення кожного альтернативного напрямку діяльності банку. З цією метою зручно користуватися матрицею «конкурентноздатність/привабливість ринку», приведеної на мал. 1.

Кожна клітка даної матриці розглядається як окрема інвестиційна стратегія банку в розрізі управління господарським портфелем.

1.Рости/балансувати. Стратегія, що відповідає верхньому лівому кутові матриці, виходить з високої привабливості ринку і сильної конкурентноздатності і спрямована на розширення і зміцнення позицій банку на даному ринку. Напрямкам діяльності банку в рамках даної стратегії, отже, повинен віддаватися пріоритет інвестування. Цей ринок дає можливість для істотного поточного і тривалого приросту прибутковості внесків, тому основною задачею інвестиційної стратегії є підтримка міцної поточної позиції на ринку, що розвивається, при стабільному значенні або незначному зниженні показника ROI. Інвестування повинне вироблятися безупинно і по ставках, що дозволяють підтримувати міцні позиції на ринку. При цьому прийнятний середній рівень інвестиційного ризику.

Рис. 1. Розробка стратегічного господарського портфеля банку.

2.Рости/упроваджуватися. Це дуже гарна стратегія, на здійснення якої не можна шкодувати засобів. Вона спрямована на підвищення конкурентноздатності банку і спирається на відмінні перспективи росту. Для даної стратегії також характерний тривалий істотний приріст доходів. Основною задачею інвестиційної стратегії, отже, є проникнення на ринок для встановлення в майбутньому міцних позицій. Інвестування повинне носити безперервний тривалий характер. Допустимо високий інвестиційний ризик. Можливе зниження ROI.3.Пожинати плоди/змінити структуру/перешикувати діяльність. Цей осередок матриці відповідає високу привабливість ринку і низку конкурентоспроможність. У рамках даної інвестиційної стратегії з'являється можливість збільшення доходів у ринкових сегментах не менше середнього рівня. Фактором, що послабляє, виступає тут низька конкурентноздатність, тому задача стратегії повинна зводитися до якнайшвидшого усунення поточного дефіциту ресурсів для відновлення прибутковості. Здійснювати дану стратегію можливо за допомогою одноразової інвестиції, обумовленої природою існуючих дефіцитів. Можливий середній інвестиційний ризик і деяке зниження ROI.

4.Захищати/інвестувати. Дане положення свідчить про те, що відповідні його напрямку діяльності банки прив'язані до менш привабливих ринків, але, незважаючи на це, інвестування повинне залишатися на рівні, що забезпечував би підтримку наявної конкурентноздатності. Стратегія «захищати/інвестувати» відкриває можливості для істотних поточних доходів, однак обсяг росту обмежений і спостерігається тенденція до зменшення маржі. Основною задачею інвестиційної стратегії повинна стати захист дохідної бази до відновлення привабливих можливостей. Здійснюватися ця стратегія повинна за принципом дзеркального відображення дій конкурентів, тобто робити інвестування треба тільки у відповідь на дії конкурентів, допускаючи при цьому середній рівень інвестиційного ризику і зниження ROI.