Аналіз ефективності використання трудових ресурсів та заходи підвищення ефективності використання трудових ресурсів

Будь-яке економічне дослідження потребує співставлення, порівняння. Порівняння є одним з основних методів економічного аналізу. Воно дає великі можливості для усебічного дослідження господарської діяльності, їх характеристики, виявлення резервів і факторів покращення техніко-економічних показників.

В залежності від мети дослідження фактичні результати порівнюють з планом, показниками попередніх періодів і т.д.

Метод групування.

Першочергове значення в економічному аналізі має групування, суть якого полягає в розчленуванні складових явищ на типові і однорідні групи за існуючими ознаками.

Явища володіють як суттєвими, так і не суттєвими ознаками. Встановлення суттєвих ознак і групування за ними явищ, які розглядаються, допомагають виявленню закономірності, визначенню причин і зв’язків.

Метод ланцюгових підставок.

Для визначення кількісної величини впливу окремих факторів на досліджування явище чи показник, використовується елімінування, суть якого полягає в тому, що вони почергово виключають вплив всіх факторів (вважаючи, що вони займаються постійними ) і виділяється одна ознака, яка є предметом вивчення. Елімінування можна здійснювати ланцюговою підстановкою, суть якої полягає в тому, що визначається допоміжна величина, яка показує, як міг би зменшитися кінцевий показник, якби всі фактори, крім одного залишилися б незмінними.

Для отримання правильних висновків дуже важливий порядок підстановок. Він вимагає попереднього вивчення економічного змісту взаємозв’язку. Однак прийнято визначити спочатку зміни за рахунок якісних факторів, потім кількісних і на кінець структурних факторів.

При застосуванні методу ланцюгових підставок для аналізу зміни продуктивності праці можна скористатися формулою:

ВР = Вг * Тд * Тр * Ύ , ( 2.12)

де ВР – середньорічний виробіток одного працівника, тис.тн./люд.;

Вг – середньогодинний виробіток одного робітника тис.тн./люд.;

Тд - середня тривалість робочого дня, год.;

Тр – середнє число днів відпрацьованих одним робітником, дні;

Ύ - частка робітників з загальній чисельності працівників.

Тоді знаходять ;

1.Зміну середньорічного виробітку працівника за рахунок зміни середньої тривалості робочого дня :

∆Βр(Тд)=(Тд1-Тд0)*Вг1 * Тр1*Ύ1 , (2.13)

2.Зміну середньорічного виробітку працівника за рахунок зміни середньогодинного виробітку робітника;

∆Βр(Вд)=(Вг1-Вг0)*Тд0 * Тр1*Ύ1 , (2.14)

3.Зміну середньорічного виробітку працівника за рахунок зміни середньої тривалості робочого періоду :