Аналіз ефективності використання трудових ресурсів та заходи підвищення ефективності використання трудових ресурсів

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку народного господарства України велика увага приділяється проблемі підвищення ефективності виробництва. Для вирішення цього питання потрібно постійно впроваджувати у виробництво досягнення сучасного науково-технічного прогресу вдосконалювати форми та методи використання трудових ресурсів , посилювати мотивацію кожного робітника у межах підвищення продуктивності праці .Інакше кажучи, підвищення ефективності виробництва можливе при умові найбільш раціонального використання всіх наявних ресурсів, в першу чергу – трудових.

Де і коли б праця не здійснювалася, вона не мислима без людей, які керуються свідомо поставленими цілями, інтересами, механізм яких визначає в кінцевому розрахунку закономірності суспільного виробництва. Зміст праці полягає в саме сукупності елементів, які характеризують місце, роль, розвиток особистого фактору, трудового процесу і склад трудових функцій працівника, ступень його впливу на ефективність та якість праці, необхідний освітній і професійно-кваліфікаційний рівень. У зв’язку з цим організація праці повинна будуватися на основі врахування мотивів і факторів , які стимулюють участь в праці. Адже саме працівникам належить вирішальна роль в розвитку засобів і предметів праці – основних елементів будь-якого виробництва. Від організованості працівників , їх знань , ініціативі і дисципліни залежить продуктивність праці та ефективність виробництва.

Сьогодні використання трудових ресурсів формується під впливом багатьох факторів і процесів, з якими воно пов’язано прямими і опосередкованими зв’язками. Це вимагає нового підходу до вивчення проблем у використанні трудових ресурсів, аналізу їх функціонування під впливом виробничих та соціально-економічних факторів в умовах реформування економіки.

Об’єктом дослідження в даній роботі є Одеське районне нафтопровідне управління (РНУ) розташовано у м. Одеса, його робота пов’язана з особливостями системи обслуговування, поточним, середнім і капітальним ремонтами нафтопроводів, об’єктів і обладнання та утримання їх в належному стані.

Одеське районне нафтопровідне управління обслуговує нафтопроводи Кременчук-Снігурівка, Снігурівка-Одеса, Снігурівка-Херсон протяжністю 439 км. Управління здійснює технічну експлуатацію трьох магістральних нафтопроводів, трьох нафтоперекачувальних станцій: НПС “Августівка”, НПС “Снігурівка”, НПС “Андріївка”, двох резервуарних парків. Управління має у своєму складі базу виробничого обслуговування та цех технологічного транспорту та спецтехніки.

Будівництво нафтопровідного транспорту в Україні розпочалося в 60-роках ХХ століття.

Перший в Україні нафтопровід Долина-Дрогобич був збудований у 1962 р. будівельно-монтажними організаціями Укрнафтогазбуду. Протяжність нафтопроводу складала 58,4 км, діаметром 273 мм .

Другий нафтопровід – перша нитка нафтопроводу “Дружба” на дільниці Мозир – Броди – Ужгород – був збудований теж організаціями Укрнафтогазбуду і введений в експлуатацію у 1962-1963 рр. Протяжність його по території України склала 684 км, перекачування забезпечували сім насосних станцій, у м. Броди було розміщено пункт наливу нафти на залізничний транспорт. Нафтопровід призначався для транспортування суміші татарської, башкирської та західносибірської нафти на експорт до Угорщини.

Значне зростання видобутку нафти в Західному Сибіру дозволило колишньому Міннафтопрому нарощувати експортні можливості і побудувати другу нитку нафтопроводу ”Дружба” протяжністю 686,5 км. діаметром 720 мм. по всій території України і сім суміщених насосних перекачувальних станцій.

Разом з введенням у дію Кременчуцького НПЗ у 1966 році розпочалося будівництво нафтопроводів, які б доставляли до нього сировину від східноукраїнських родовищ: Гнідинцівського, Глинські-Розбишівського та Качанівсього . Замовником у будівництві цих нафтопроводів виступило Головне управління з переробки нафти і газу. Для оперативного керівництва будівництвом, а також для наступної експлуатації новозбудованих нафтопроводів необхідно було створити нафтопровідне управління в безпосередній близькості від українських родовищ нафти та основних її споживачів.

З розширенням географії виробничої діяльності і зростанням об’ємів транспорту нафти було створено у 1968 році управління Придніпровського магістрального нафтопроводу у місті Кременчук на сьогоднішній час – це підприємство, яке забезпечує постачання нафти практично на всі нафтопереробні заводи України, а також значну частину експорту російської нафти через Одеський (Україна) та Новоросійський (Росія) морські порти.