Аналіз ефективності використання трудових ресурсів та заходи підвищення ефективності використання трудових ресурсів

Важливим показником для визначення фінансової стійкості підприємства є коефіцієнт фінансової стабільності, який характеризує співвідношення власних та позикових коштів та обчислюється шляхом ділення власного капітал)' на залучений капітал.

Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має досить високий рівень фінансової стійкості і відносно не¬залежне від зовнішніх фінансових джерел. Нормативне значення ко¬ефіцієнта фінансової стійкості повинно бути більшим 1. Якщо коефіцієнт фінансової стійкості менше одиниці, то потрібно з'ясувати причини змен¬шення фінансової стабільності (падіння продажу, зменшення прибутку, необґрунтоване збільшення матеріальних запасів тощо).

Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань і визначається як відношення довгострокових зобов'язань до власного капіталу.

Зростання коефіцієнта фінансового лівериджу свідчить про зростання фінансового ризик)1, тобто можливість втрати платоспроможності. В такому разі, більш детально аналізуються показники зобов'язань підприємства.

Рівень покриття матеріальних оборотних активів визначається за допо¬могою коефіцієнта забезпечення запасів робочим капіталом, який залежить від стану матеріальних запасів. Якщо на підприємстві фактична наявність запасів перевищує нормативні потреби, тоді робочий капітал не має змоги повністю їх покрити і. відповідно, коефіцієнт забезпечення запасів буде менше 1. За умови, якщо фактична наявність матеріальних оборотних ак¬тивів менша ніж визначена нормативом для здійснення господарської діяль¬ності, коефіцієнт забезпечення запасів буде більше 1, але це не буде свідчи¬ти про стійкий фінансовий стан підприємства.

Важливу роль у комплексній оцінці фінансового стану підприємства віді¬грає коефіцієнт забезпеченості оборотних активів робочим капіталом, який ха¬рактеризує питому вагу вільних оборотних активів суб'єкта господарювання.

Для покриття непередбачених втрат і збитків суб'єкти господарювання створюють резервний фонд. Аналізуючи розмір резервного фонду, слід роз¬рахувати коефіцієнти страхової стабільності підприємства, які показують, скільки коштів зарезервувало підприємство на кожну гривню, відповідно, вартості майна за вкладами власників до статутного фонду, загальної суми активів та власного капіталу

РОЗДІЛ 2

ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСІРСІВ

2.1. Теоретичні основи, роль та сучасний стан проблеми трудових ресурсівТрудові ресурси – наявна маса живої праці, інтеграційні можливості працездатного населення, реальна здатність створювати блага сукупного працівника суспільства. Як економічна категорія трудові ресурси виражають відносини розширеного відтворення фізичних і розумових здібностей, знань, навичок та інших якостей людей, необхідних їм для роботи в народному господарстві, всебічного розвитку працівників у процесі суспільного виробництва. В загальноекономічному сенсі до трудових ресурсів належать діючі, або функціонуючі працівники індивіди, які реалізують свою здатність до праці. Кількісно вони відповідають економічно-активному населенню. Трудові ресурси суспільства є також особи працездатного віку, які навчаються, служать в армії, домогосподарки, частина населення, яка не досягла працездатного віку, і пенсіонери, які зберігають відповідну здатність до праці, але не реалізують її (потенційні працівники) й уособлюють економічно неактивне населення. Функціонуючі і потенційні працівники – сукупні трудові можливості суспільства [12].

База основної частини трудових ресурсів – працююче населення працездатного віку, яке безпосередньо бере участь у суспільному виробництві, навчається, служить в армії та ін. Додаткова частина трудових ресурсів – працюючі непрацездатного віку та інші особи такого віку, здатні до посиленої праці (населення з зближеною працездатність).

Трудові ресурси – відкрита динамічна система, що характеризується єдністю стійких взаємозв’язків і залежністю усіх її елементів, що потребує комплексного підходу до проблеми розширення відтворення трудових ресурсів, їх раціонального використання й нагромадження трудового потенціалу держави як головного багатства суспільства.

Офіційна статистика розрізняє населення, зайняте в суспільному виробництві, та кількість робітників і службовців зайнятих в народному господарстві. У 90-х роках ХХ століття та на початку ХХІ століття ці показники в Україні мають тенденцію до зменшення. До населення, зайнятого у суспільному виробництві, відносять: