Аналіз ефективності використання трудових ресурсів та заходи підвищення ефективності використання трудових ресурсів
Наявність вільних оборотних активів підприємства характеризує його мобільність і фінансову стійкість у відносинах з постачальниками і покупцями.
Економія робочого капіталу є дуже важливою. Будь-які активи, які не потрібні для формування робочого капіталу, можуть бути використані для сплати зобов’язань, тим самим забезпечується економія процентних виплат. Вони також можуть бути використаними для накопичення необоротних активів або для виплати доходів власників.
Одним із способів зниження потреб в робочому капіталі є поліпшення управління запасами. Другим способом обмеження потреб в робочому капіталі є зменшення дебіторської заборгованості.
Зворотним показником коефіцієнта автономії буде коефіцієнт фінансової залежності. Він показує, яка сума загальної вартості активів підприємства припадає на 1 грн. власних коштів. Чим менше значення коефіцієнта, чим ближче він до 1.0. тим менша фінансова залежність підприємства від зовнішніх джерел. Зростання цілого показника в динаміці означає збільшен¬ня частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Наприклад якщо значення цього коефіцієнта 1.45, то це означає, що в кожній 1,45 грн.. вкла¬деній в активи підприємства. 45, коп. — залучені не від власників.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу — це частка від ділення власних оборотних активів на всю суму власного капіталу. Він свідчить про ступінь мобільності (гнучкості) використання власних коштів підприємства.
Господарська діяльність підприємства та його розвиток відбуваються за рахунок самофінансування, а при недостатності власних фінансових ресур¬сів — за рахунок позичених коштів. В процесі здійснення підприємницької діяльності досить вагомого аналітичного значення набуває фінансова неза¬лежність підприємства від зовнішніх позикових джерел. Ступінь залежності підприємства від кредиторів визначається коефіцієнтом концентрації залуче¬ного капіталу. Він показує частку залученого майна в активах підприємства.
Важливе значення для аналізу фінансової стійкості має вивчення структури необоротних активів відображених в балансі, за джерелами їх формування.
За даними звітності можна встановити частку необоротних активів, джерелом фінансування яких були залучені кошти. Для цього розраховують коефіцієнт залучених джерел в необоротні активи як відношення суми дов¬гострокових кредитів і позик до суми необоротних активів.Іншим важливим показником фінансової стійкості є коефіцієнт довго¬термінового залучення позичених коштів, який обчислюють діленням суми довгострокових кредитів і позик на власні кошти плюс довгостроково пози¬чені кошти. Він показує частку довгострокових позик, використаних для фінансування активів підприємства поряд з власними коштами.
Слід також дослідити те, наскільки підприємство фінансово залежить від довгострокових і поточних зобов’язань в загальній сумі залучених коштів. Питома вага (частка) довгострокових і поточних зобов'язань в залу¬чених джерелах формування майна визначається коефіцієнтами структури залученого капіталу.
Запас джерел власних коштів — це запас фінансової стійкості підприємства за умови, що його власні кошти більші, ніж позичені. Фінан¬сова стійкість підприємства за цим показником оцінюється коефіцієнтом співвідношення позичених і власних коштів (фінансування), який є часткою відділення всієї суми зобов'язань його залучених коштах на суму власних коштів. Він показує, скільки позичених коштів залучило підприємство на одну гривню вкладених у активи власних коштів. Якщо він більший за оди¬ницю, фінансова автономність і стійкість підприємства сягають критичної точки. Проте не завжди відповідь може бути ствердною. Коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів залежить від характеру госпо¬дарської діяльності підприємства та швидкості обігу, передусім, оборотних активів. При високих показниках оборотності критичне значення ко¬ефіцієнта може набагато перевищувати одиницю без істотних наслідків для фінансової автономії підприємства.
Коефіцієнт забезпечення власними коштами розраховується як відно¬шення річниці між власним капіталом і необоротними активами до фактич¬ної вартості наявних у підприємства оборотних активів. Значення ко¬ефіцієнта забезпечення власними коштами повинно бути більше 0,1.