Космонімічна лексика

В сполученні із дієприкметником апелятив сузір”я має переносне значення “зміна дня і ночі”:

Щоранку йде в холонучі сузір”я

Одвічний дим одвічних димарів. (КВ:63)

Ми уже зустрічалися з тим, що поетеса сприймає небо як велику таємну книгу (див.розділ 2). В сполученні з іменником, апелятив сузір”я набуває значення “частина книги”, яке продукує сполучуваний з ним іменник:

Мовчи.Вслухайсь.Дивись в нічну глибинь.

Там літери сузір горять із неба

Про вічності безкрайню далечінь.(КП;243)

6. К о с м о с.

Лексему космос поетеса уживає три рази, причому лише один раз в прямому значенні, коли актуалізується така сема, як “великий простір”:

Бог плюне в космос – цілу мить

Здається, що зоря летить.

Закурить Бог – і від цигарки

На небі створюється хмарка. (КП;186)

В дієсловному словосполученні при переносному вживанні апелятив космос набуває антропоморфних рис:

… Жонглює космос бриликом

Сатурна… (КН;21),

а в сполуці з прикметником, окрім антропоморфізації, реалізується додаткове значення “одинокість, безмежність”:

Чого смієшся? Космос нежонатий,

а ти стоїш одна у полинах (КП;215)

7. Апелятив г а л а к т и к а.

Ця назва уживана тільки в субстантивних конструкціях.

В прямому значенні реалізована характеристика галактик за їхніми загальними якостями, властивими їм:

1.Земля круждяє у космічнім вальсі,

Вітри галактик – вічні скрипалі. (КВ;74),

2.Дивлюсь, як простір гне свої підкови,