Космонімічна лексика

Вечірнє сонце, дякую за втому!

Вечірнє сонце , дякую за всіх,

Котрі нічим не осквернили душу.(КВ;9)

2.Сонце, сонце, освітлюй тіні!

Не заходь, почекай хвилину!(КМЧ; 52)

3.Ой із загір”я, сонечко, з загір”я,

Із-за далеких марев і морів. (КВ;63)

4.Я завтра, сонце, буду умирати,

Я перейшла вже смертницьку межу.

Спасибі, сонце, ти прийшло крізь грати,

Я лиш тобі всю правду розкажу.(КМЧ; 86)

Персоніфікація відбувається шляхом виділення оніма як звертання і означає сприйняття Сонця як живої істоти. Образ Сонця сприймається алегорично, як божество, що захищає і вислуховує людину, піклується про неї.

Ще одна група,виділена нами,пов”язана із вживанням астроніма Сонце в складі порівняльного звороту.Ми виділили її окремо для того,щоб з”ясувати актуальні для метафоризації та активного сприйняття елементи семантичної структури цього оніма. В одному випадку такого вживання порівняння відбувається за спектральними ознаками:

1.Дивак, бешкетник, чудо в решеті,

О, як притихне, як притихне він! –

Аж поки зійде над життям нарешті

Руда, як сонце , дівчина Жаклін.(КП;230)

В трьох випадках порівняння відбувається на основі загального сприйняття Сонця, як чогось прекрасного, за яскравістю, загальною позитивністю, щирістю, за спрйняттям Сонця як чогось найголовнішого:

1.Парубок поглянув, засміявся:

- Справді, схожі,-

- Засміявся дужче:

- Та душа у Галі ніби сонце,

А у тебе темна й завидюща.(КП;285),