Космонімічна лексика
“Система стилістичних засобів художнього твору містить в своєму складі палітру фарб, або живописних елементів, на тлі яких проходять події зображуваного, Як і в живописі, палітра має кольори, які є основними для інших, менш важливих у творі.
Естетично-філософська функція, притаманна живописним елементам мови, на жаль, у мовознавчій літературі висвітлена досить однобоко – дослідники багато уваги приділяють першій частині названої функції”. В ролі вступного зауваження ми використали початок статті Т.В.Іванової “Символіка трьох кольорів в романі Ліни Костенко “Маруся Чурай” для того, щоб певною мірою окреслити коло питань, розглянутих в роботі.
В статті подаються спостереження над нашаруваннями назв кольорів в історичних творах Ліни Костенко. Сематичне наповнення символів грунтується на етимологічій спорідненності назв елементів, наводяться докази єдності походження символів із одного давнього слова. Розкриваються нові відтінки значень у сучасних поетичних творах.
“Дослідженням мови поетичних творів історичної тематики встановлено, що основу палітри фарб складають живописні означення чорний - червоний – білий.
Спробуємо розкрити їхні специфічні особливості, естетично-філософську роль на матеріалі двох історичніх творів Ліни Костенко – роману у віршах “Маруся Чурай” та “Думи про братів неазовських”. (19;65).
Дослідниця розглядає етимологію назв кольорів, порівнюючи етимологічні основи назв багатьох мов і робить такий висновок: “Комплекс основних живописних елементів чорний – червоний - білий можна розглядати як щось до деякої міри неподільне [бо раніше доведена етимологічна спорідненість назв кольорів – авт.], що з різних точок зору має чітко окреслену специфіку (оскільки мова йде про історичні твори).Можливо давня мова мала єдине означення, яке вміщувало в собі семантичні відтінки всіх трьох кольорів або два означення із чорним/червоним і червоним /білим, які з часом розпалися на кілька чуттєвих образів. (19;67).
Усі випадки вживання зазначених живописних елементів Л.Костенко в історичних творах розполілимо на дві великі сфери: сферу війскових дій і психологічну сферу. (19;67).
Палітра кольорів першої сфери вживання вражає своєю багатоплановістю.Символічним образом, який концентрує в собі чорно-червоні барви, тобто горе народу, стає Замкова гора, на якій жив Ярема Вишневецький.
Ліна Костенко характеризує Ярему Вишневецького
епітетом страшний,який стає в один синонімічний ряд із кривавим; навіть символ “зірки”, який супроводжує людину з першої хвилини життя на землі, має означення темної(19;68).”
“Образ “смерті” у досліджуваних творах персоніфікується, живе власним життям. Оскільки всі жахливі події трапляються у Л.Костенко в основному взимку, то й сама “смерть” створюеться за подобою фольклорних зимових страхіть. У мікроконтекстах шодо “смерті” яскраво проступають усі три кольори, причому перевага надається білому, який створює тло для розгортання основного змісту лексемами сніг, хуртовина.
Подібно до “Слова о полку Ігоревім”,учасниками воєнних подій стають не лише явища природи (сонце, зірка, гора), а й звичайні предмети, які у сполученні з означеннями чорний, кривавий, багряний створюють мовну картину очікування боїв, що незабаром відбудуться.
Живописні елементи, за допомогою яких Л.Костенко змальовує внутрішній вигляд собору в Києві, свідчать про те, що горе увійшло і в священний храм, перетворивши його на руїни. В один синонімічний ряд з чорним стають епітети випалений, недопалений (які семантично пов”язані з пожежею, попелом), полускані, лексеми дим, попіл, морок.
Друга сфера вживання власне означень має дві підгрупи. Перша з них – традиційні, так звані постійні епітети: чорна коса, чорна хмара, білий лебедин. Живописними елементами цієї підгрупи виступають авторські епітети, метафоричні звороти і порівняння. Одні з них виконують власне живописну функцію, оскільки мають описовий характер. Лексеми, які вживаються з ними - переважно назви різних побутових предметів, явищ природи.