Космонімічна лексика

Ось що з цього приводу знаходимо у Б. Антоненка-Давидовича: “Метафори Ліни Костенко – образні, яскраві, вони легко створюють зорове уявлення… Окремо хочеться спинитись на мові поетеси. Серед багатьох своїх сучасників вона чітко вирізняється вісокою культурою мови своїх творів. В неї нема ні мовної розхристаності, поєднаної з лексичними злиднями, ні синтаксичної і фразеологічної безвідповідальності за слово. Витримана в традиції живої народної мови й класичної спадщини, мова Ліни Костенко багата на розмаїту лексику, характерні ідіоми та соковиті приповідки”

На матеріалі багатьох досліджень творчості Ліни Костенко у літературзнавчому аспекті, які ми докладно вивчили і зіставили, можна зробити такі висновки:

-всі дослідники творчої спадщини поетеси визначають надзвичайну образність, музичність, велику асоціативність поезій Ліни Костенко, розгалуженість, барвистість і цікавість образної системи;-багато хто з дослідників, вказуючи на особливість мови творів поетеси, а саме на неперевершені індівідуальні особливості її мови, цікаве трактування багатьох навіть загальновживаних слів, наголошують на необхідності глибоких мовознавчих досліджень її творчості.

2. Мовознавчі дослідження творчості Ліни Костенко.

Треба відзначити існування великої кількості мовознавчих праць, у якіх досліджується творчість поетеси. І це, на наш погляд, цілком природно, бо її спадщина – невичерпне джерело для вивчення і цікавих спостережень, знахідок.

У статті Л.А.Семененко зібрані спостереження над творчим використанням гнучкої структури граматичної категорїї числа абстрактних іменниківв ідіолектиі Ліни Костенко.

“До абстрактних відносяться такі іменники, денотати яких мають референти, котрі не можуть бути просторово окреслені та тактильно сприйняти. В данному випадку ім”я називає щось таке, шо як субстанція реально не існує. Семантика абстрактних іменників робить ідею множинності надмірною, й тому парадигма форм множини не має (крім випадків конкретизації значення деякіх абстрактних імен, наприклад, біль, висота, глибина тощо).

Процес утворення плюративів абстрактних іменників у творчості Ліни Костенко – активний процес, а художнє переосмислення граматичного значення і форми слововживання пов”язані з тим, що писменниця перетворює мову, щоб зробити придатною для вираження сугубо індивідуальної думки, тобто афективного й естетичного змісту.(17; 51).”

В праці наведені цікаві вживання абстрактних іменників в плюративі (множині): “насій собі клопіт і гризот і т.ін. (17; 52).

“Меншою кількістю представлений протилежний процес – коли іменникі в нормі є pluralia tantum , а авторка утворює ненормативну форму однини:

А та трава, що в пальцях розім”яти,

то буде пахощ дивний і терпкий…”

Також дослідниця спостерігає засіб контрастивного вживання словоформ однини і множини абстрактних іменників, і зустрічає цей засіб не тільки в межах абстрактних іменників, а й серед інших лексико-семантичних розрядів іменників.

В своїй роботі Л.А.Семененко за допомогою аналізу

багатьох прикладів і наукового їх обгрунтування доходить такого вистновку: “Для поетичного ідіолекту Ліни Костенко характерним є активне використання експресивно-конотативного потенціалу морфології для передачі найбільш доцільним способом ідейно-художнього задуму, семантичної компресії тексту, уточнення його експресивних і емоційних параметрів, а маркована граматична одиниця є експресивно-емотивною

домінантою поетичного дискурсу”. (17; 54). Ця робота, безперечно, дуже грунтовна і цікава, вона відкриває і демонструє цікавий і великий, важливий шар для дослідження творчості Ліни Костенко.