Космонімічна лексика

Поглядом тихим, далеким, глибоким. (КВ;121),

3.Душа у безвісті полине,

Очима зорі проведуть. (КМІ;103),4.Зорі мають гіпнотичну силу… (КП;171),

5.А зорі, несмілі, як здогад,

Схрестили тонкі палаші… (КП;199),

6.Ой, да на Івано, ой, да на Купала

Котилася моя зірка та із неба впала.

Та упала в річку, та й заклекотіла.

Видно, моя зірка гаснуть не хотіла. (КН;12),

7. В холодні ночі звужуються зорі.(КП;171)

В прикладі 5 апелятив зоря вживаний в розгорнутому метафоричному комплексі. А в пркладі 7 дієслово звужуються синонімічне дієслову мерзнуть, що можна зрозуміти з словосполучення холодні ночі.

Б). “Оживлення”, але не “олюднення” або ознак речовинності:

1. Лилася ніч, як темна кров,

По жилах містечкових переулків.

Дзижчали зорі в темряві, як оси. (КП;193),

2. Вже он і зорі сиплються з Ковша,

Складне життя у всій його всебічності(КП;135)

В прикладі 1 апелятив набуває зооморфного переосмислення, а в прикладі 2 набуває ознак речовинності, що продукується дієсловом сиплються.

В). За допомогою дієслова, яке продукує значення флористичного переосмислення, тобто ознак і властивостей квітів:

А в ночі теплі, в ночі бірюзові

Над землею розквітають зорі

Солодкі й жовті, як цукати. (КП;171).

До речі, порівняння зорі з квіткою теж є дуже частим прийомом в поетичному мовленні, що зовсім не дивно, якщо звернути увагу на етимологію слова квітка: це слово утворене від індоєвропейської основи *kveit – “світити”. Ототоження зірок з рослинним світом є зрозумілим з естетичного погляду. І зорі, і квіти – це те, що дано людині природою як символ краси нашого буття, як естетично вагомі елементи, до гармонії яких людина мусить прагнути у своєму розвитку.