Космонімічна лексика

Але колись нап”ється до переситу!-

Захоче випити не крові, а вина

За щастя людства, за здоров”я всесвіту (КП;210)

Взагалі-то саме таке написання лексеми не властиве поетесі, вонв вживає його лише два рази: в уьому прикладі,певно, щоб якось зрівняти людство і Всесвіт, наділити Всесвіт людськими рисами.

В усіх інших випадках метафоризоване вживання цієї апелятивної назви спостерігаємо в дієслівних конструкціях.

В переважній більшості таких дієслівних словосполучень лексема Всесвіт наділяється людськими рисами, тобто відбувається її антропоморфне переосмислення:

1.В холодні ночі звужуються зорі,

Немов зіниці божевільного.

Моторошно й пильно

Дивиться Всесвіт –Великий маг…(КП;171)

2.Стоїть над нами Всесвіт

У зоряній кальчузі. (КВ;25)

3.Там холодно.Там високо і сніг.

Там чорний Всесвіт наляга на плечі(КВ;104)

4.Жонглює космос бриликом Сатурна,

І Всесвіт крутить всю цю карусель (КВ;75)

5.Півкроку в бік – і все це піде прахом.

І цілий всесвіт вміститься в сльозу (КВ;75)

В прикладі 5 знову зустрічаємо написання апелятиваз маленької літери. На нашу думку, це зроблено поетесою для того, щоб підкреслити значущість і безповоротність катастрофи, а сам безмежний Всесвіт ототожнюється із сльозою.

Отже, як бачимо, вживання лексеми Всесвіт в прямому значенні не є продуктивним, навпаки, пряме значення ще додатково підсилюється переносним в субстантивній конструкції.Серед субстантивних сполучень з онімом особливо цікавим є таке, в якому іменник, протиставляючись означеній лексемі , продукує значення “майбутнє-минуле”. В усіх дієслівних конструкціях з апелятивом Всесвіт і в одній субстантивній відбувається антропоморфне переосмислення оніма, наділення його людськими рисами, а підсилення цього переносного значення спостерігаємо в контексті.

3. Пряме і переносне вживання апелятива к о м е т а у Ліни Костенко.

Ця апелятивна назва реалії зоряного неба зустрічається у Л.Костенко лише п”ять разів.