Космонімічна лексика
подають характеристику спектральних особливостей, характеру світіння. В переносному значенні Оріон і Плеяди набувають предметного і антропоморфного переосмислення відповідно.
Всі інші власні назви сузір”їв вживаються поодиноко. Маловідомі космоніми найчастіше вживаються з родовим терміном, як, наприклад, сузір”я Саламандри або сузір”я Ліри. За виключенням таких констелонімів, як Саламандра, Ліра, Дракон, всі інші поодиноко уживані оніми цієї групи зібрані в одній спільній картині космічного цирку, де деякі з них (меншість) уживані в прямому значенні, а більшість – нетрадиційно, набуваючи антропоморфних і зооморфних рис.
5). Найменшу групу становлять власні назви – планетоніми. Л.Костенко вживає лише три таких оніма: Земля, Сатурн, Нептун. Всі вони вживаються, в основному, в переносному значенні.
Р о з д і л 3.
Лексико-семантичне поле “небесні тіла”.
Назви–апелятиви небесної сфери.
Згідно із “Словником” , “апелятив – загальна назва (в протилежність власній назві)”. Апелятивні назви і конструкції є дуже важливим фактором для характеристики ономастикому, “онімного простору твору” письменника, вони належать до “номінацій” – своєрідного лексичного шару, в якому найяскравіше виявляються особливості художнього письма; “апелятиви не можна відокремлити від номінаційного поля, не порушивши цілісного уявлення про мікросвіт художнього тексту, не збіднивши його” .
Назви-апелятиви небесної сфери в художньому мовленнї Л.Костенко посідають не дуже велике місце – лише 79 назв (близько 39,5% від усього лексико-семантичного поля “небесні тіла”), але при цьому не можна сказати, що вони є менш образними або менш асоціативно та емоційно навантаженими.
Нами була зроблена спроба класифікувати певним чином апелятивні назви реалій зоряного неба.
В основу першого класифікаційного розподілу була покладена характеристика об”єктів (згідно з якою назви були розташовані за розміром від найбільшого до найменшого реального денотата цих назв): Всесвіт - космос – галактика – сузір”я – зоря (зірка)- планета – комета – астероїд. Але у такого розподілу є певні недоліки: по-перше, він не розкриватиме всіх особливостей художнього мовлення поетеси, що є нашим завданням, по-друге, в ньому не відбиваються особливості реальних об”ектів небесної сфери (так, наприклад, при зіставленні зоря – планета ми не враховуємо можливості існування зірок, менших за деякі планети, а сузір”я взагалі реально не існують – це об”єдннання в групу зірок, в реальності розташованих далеко одна від одної, які об”єднуються лише земним спостерігачем і т.д.). Тому класифікація ця, хоч і цікава, але дуже приблизна й умовна.
Більш суттєвим для нашої роботи є іншій класіфікаційний розподіл, в якому апелятиви розташовані в залежності від частотності їхнього вживання в поезіях Л.Костенко. Про такому розподілі ми маємо такі результати:
зоря – 50
Всесвіт – 8
комета – 5
планета – 4
сузір”я – 4
галактика – 3