Космонімічна лексика

В атрибутивних и дієприкметникових конструкціях при переносному вживанні цей апелятив може набувати значення “доля” або зіставлятися з людьми при актуалізації семи “часова й просторова характеристика”.

В словосполученнях з іменниками, які продукують переносні значення для апелятива, виникає ототожнення з людиною, долею (дитинством), кометою.

При вживанні апелятива в складі порівняльного звороту, він сам продукує значення за якимись з своїх ознак, наприклад, за властивістю випромінювати світло, за характером руху.

Окрім того існує два приклади вживання цієї лексеми в персоніфікації (тобто коли вона сама персоніфікується), і один приклад вживання в складі прикладки, коли відбувається надання апелятиву смакової властивості і флористичного переосмислення водночас, а все разом набуває додаткового значення катастрофічності.

2.Апелятив Всесвіт у художньому мовленні Л.Костенко.

Люди завжди захоплювались величчю Всесвіту, його незбагненністю, намагалися наблизитися до нього і зрозуміти. Але при всій обізнаності людства щодо кількості зірок на небі і відстані до них, Всесвіт все рівно ще довго лишатиметься загадкою. Феномен усвідомлення людиною Всесвіту впливає не лише на суб”єктивне осмислення свого місця на землі, але й на загострене відчуття необхідності родової єдності людства, яке виявилося таким самотнім в безкінечних просторах космосу. Чи не тому вживання цього апелятива в поетичному мовленні, в художніх текстах завжди носить ореол таїни і моторошності?

В поетичних текстах Л.Костенко цю лексему вживано 9 разів, з них лише один раз в прямому значенні, в значенні чогось неосяжно великого, але-таки поруч із субстантивною конструкцією, в якій іменник продукує теж саме значення, метафоризуючи онім:

Страждаю, мучусь, і живу, і гину,

Благословляю біль твоїх тенет.

Цю грудочку тепла – у Всесвіті – людину.

І Всесвіт цей – акваріум планет. (КВ;33)

Серед субстантивних конструкцій, в яких означена лексема вживана в переносному значенні, цікавим є випадок, коли протиставлення цього апелятива і іменника-топоніма продукує значення “майбутнє-минуле”:

О, як ти йшла в таку негоду, здалеку

Така одна-однісінька, вночі!

Де ти була, у Всесвіті чи в Спарті? (КВ;78)

В наступному прикладі переносне вживання космоніма в субстантивному сполученні і значення, яке продукує іменник, доволі прозоро виділяється з самого контексту:

Я можу тільки кинути життя

Історії кривавій під колеса.

Хоч знаю: все це їй не первина.