Космонімічна лексика

немає меду сонця.(КН;84),

2. І по-чаклунські, ніби воском ярим,

хтось вилив сонце в небозвід Карпат.(КП;21)

в). За формою і кольором водночас:

Осіннє сонце, яблуко-недоквас,

стояло в голих кленах у вікні.(КН;148)

3. Деякі інші неосеманти, коли Сонце,метафоризуючись, ототожнюється:

а).З майбутнім:

Любіть травинку і тваринку

І сонце завтрашнього дня.(КВ;66)

Б). З життям:

Вона стояла, мов застигла в русі

Уже по той бік сонця і життя.(КМЧ;113)

В). З найвищим законом, справедливістю:

І сонце – найвищий коран.

І крона – найвища корона.(КП;211)

Г). Зі зв”язком, ниткою життя:

Розчахнулася дика груша.

Впала гілляка

Заплаканим листям у бурячиння.

З одного кореня,

З одної зав”язі,

В одного сонця були на прив”язі.(КП;235)

Отже, підсумуємо: при нетрадиційному вживанні астроніма Сонце емотивно-оцінна позначеність і семантична орієнтація метафоричного варіанту оніма у випадках субстантивних сполучень залежить від іменника.Іменники у таких словосполученнях можуть продукувати: антропоморфне переосмислення (тобто наділення оніма рисами людини); предметні переосмислення за формою і спектральними ознаками Сонця; деякі інші, ототожнюючи Сонце з майбутнім, з життям, з найвищим законом, з найвищою цінністю людини.