Космонімічна лексика

2.А через двадцять років –

Крутоплечий хлопець, брови нарозліт,

Глибокі очі і лоб – як сонце в зениті.(КП;336)

3.А коли я додому несу неврятовану втому,

Сльотаву осінь струшую з плеча-

З-за обрію порога

Сходить сонце мого дому –

Доня моя,

Синьооке дівча.(КП;338)

Окрім того, маємо поодинокий приклад порівняння за природністю, очікуваністю, за однією з властивостей Сонця, а саме: сходити:

Світали ночі, вечоріли дні.

Не раз хитнула доля терезами.

Слова як сонце сходили в мені.

Несказане лишилось несказаним.(КВ;14)

До того ж, маємо один приклад зворотнього порівняння,тобто коли не з Сонцем порівнюється щось,а Сонце – з чимось:

Лягла на мур вечірня позолота.

Прощальний промінь блиснув на стіні.

І сонце,сонце – як жива істота,

Єдина, що всміхається мені.(КМЧ;86)Отже, онім Сонце в складі порівняльного зворота представлено досить часто, а порівняння може відбуватися за спектральними ознаками, за загальним сприйняттям Сонця як чогось прекрасного, яскравого, за загальною позитивністю, щирістю, а також за природністю, очікуваністю автором . В подібних прикдладах ці ознаки мають виклчно позитивний характер, а онім сам продукує те чи інше переносне значення для слів, з якими сполучається.Окрім того, маємо єдиний випадок зворотнього порівняння.

Підсумовуючи все вище сказане, ми можемо зробити

такі висновки щодо функціонування астроніма Сонце в поетичному мовленні Ліни Костенко:

1). Онім Сонце – найчастіше уживаний з усіх космонімів;

2). Лише невелику кількість разів (11) онім вживається в прямому значенні. Переважну більшість конструкцій, в яких Сонце функціонує традиційно, становлять дієслівні словосполучення, поряд з якими зустрічаються також атрибутивні і субстантивні; вказують вони на просторові показники і характер руху, на часові і кольорові ознаки.