Космонімічна лексика

На тій сипкій од вібухів стіні,

Коли згубило зорі в гороскопі

Моє дитинство, вбите на війні. (КВ;31)

В). Дуже цікавим, на наш погляд є випадок ототожнення з кометою:

Ти, певно, ще була тоді малою,

Як пролітала зірка із мітлою. (КМЧ;146)

Вживання цього апелятива в складі порівняльного звороту, коли він сам продукує значення за якимись з своїх ознак, є досить частотним явищем. У Л.Костенко порівняння з зіркою відбувається за такими ознаками , як:

А). Властивість випромінювати світло:

А вранці вийшов – туга моя степом

Аж ген за обрій, чорна, як рілля.

І я пішов, бо я ішов до тебе,

Бо ти мені світила, як зоря.(КМЧ;77)

Б).Характер руху:

Солодке слово обережно кружить,

Мов спрага зірка, над вінцем відра.(КП;234)

В двох випадках спостерігаємо персоніфікацію :

1.Ти побувала зіркою, людина?

Хто ж має право людство погасить?(КП;172),

2.Зорі стозорі, ви що – телепати?

Чого ж ви так дивитесь в душу мою?(КП;219)

В одному прикладі лексема зірка вживається в складі прикладки, де їй надається смакова властивість і водночас флористичне переосмислення, а також реалізується додаткове значення катастрофічності:

Розбився корабель. Горять Галапагоси.

І сходить над Дніпром гірка зоря-полин.(КВ;7)

Як бачимо, апелятив зоря зустрічається в художньому мовленні поетеси досить часто. В прямому значенні зірка вживається в тексті як елемент пейзажа нічного неба як просторовий орієнтир; в дієслівних словосполученнях актуалізуються семи ознак за характером руху, за характером світіння. В прикметникових сполуках лексема вживається на позначення кольорової характеристики. Досить частим є негативне сприйняття цього апелятива через підтримку найближчого оточення.При нетрадиційному вживанні означена лексема найчастіше зустрічається в дієслівних конструкціях, де вона, метафоризуючись, набуває антропоморфного переосмислення, “оживлення”, ознак речовинності або флористичного переосмислення.