Культурно історичні умови Просвітництва

переконливо доведено, що речовинність, величина, фігура,

рух і т.п. не укладають у собі чи активності діючої

сили, за допомогою якої вони були б у стані зробити яку-

небудь дію в природі».

Єдиний зразок активності, визнаний Берклі, це вольова

активність. «Раз є дія, те повинний бути й акт

волі».»Немає поняття дії, окремого від акта волі». І цю

активність Берклі приписує винятково духу. «Акт волі я

не можу собі представити коренящимся де-небудь в іншім

місці, крім духу».

Про буття.

Як же вирішує Берклі питання «що таке буття?».

Первісне, попереднє його рішення феноменалистично, воно

говорить: езї. регсірі»(«бути -це бути сприйманим»). Тим

самим зникає розрізнення змісту сприйняття й об'єкта

сприйняття: це те саме.

Але еззе езї- регсірі чревате соліпсизмом, невблаганно

волоче до нього,а послідовний соліпсизм разом з матерією

ліквідує і бога. Берклі це не влаштовує. Берклі відхиляє

тому логічні висновки феноменалізму, але не відкидає

разом з тим його посилки, а тільки обмежує їх,

доповнюючи свою первісну формулу буття.

Усупереч формулі для Верклі Є5зе і регсірі, бути і бути

сприйманим, не тотожні поняття. Бути -це не тільки бути

сприйманим, але і щось інше. Ідеї, виявляється, не єдина